Роздумуючи під час середової загальної аудієнції, в якій взяли участь числення представники різних релігій, над важливістю міжрелігійного діалогу, Папа Лев XIV вказав на спільне завдання релігій утверджувати людство в надії, разом даючи відповідь на нагальні виклики. Його слово було присвячене до 60-річчя Декларації «Nostra Aetate».
Про це пише Vatican News.
«Більше ніж будь-коли, наш світ потребує нашої єдності, нашої дружби та нашої співпраці. Кожна з наших релігій може сприяти полегшенню людських страждань та піклуванню про наш спільний дім, нашу планету Земля», – наголосив Папа Лев XIV під час загальної аудієнції в середу, 29 жовтня 2025 року. Він присвятив свої роздуми міжрелігійному діалогові в контексті 60-річчю Декларації Другого Ватиканського Собору «Nostra Aetate», яке відзначалося напередодні. В зустрічі взяли участь численні представники різних релігій.
Діалог, який зродився зі спраги
Відправною точкою для роздумів стала євангельська розповідь про діалог Ісуса з самарянкою при криниці, під час якого Ісус сказав: «Бог – Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися». За словами Святішого Отця, ця євангельська подія «виявляє суть справжнього релігійного діалогу», який є обміном, що відбувається тоді, коли люди щиро відкривають один на одного, з уважним слуханням та взаємним збагаченням. Папа звернув увагу на те, що діалог, про який розповідає євангеліст Іван, зродився зі спраги: біля Сихарської криниці Ісус переступає через бар’єри культури, статі та релігії, запрошуючи жінку до нового розуміння богопоклоніння, що здійснюється в «дусі та істині». «Цей момент охоплює саму суть міжрелігійного діалогу: відкриття присутності Бога поза будь-якими межами та заклик шукати Його разом із благоговінням і покорою», – сказав Лев XIV, зауваживши, що 60 років тому, 28 жовтня 1965 року, Другий Ватиканський Собор, проголосивши декларацію Nostra aetate, «вікрив нові горизонти зустрічі, пошани та духовної гостинності».
Єврейське коріння християнства
Далі Папа вказав на те, що перша спрямованість Nostra aetate була до єврейського світу, з яким святий Йоан XXIII хотів відновити початкові взаємини. Так у Церкві вперше з’явився доктринальний трактат про єврейське коріння християнства, що «на біблійному та богословському рівнях» представляє безповоротний момент. У декларації чітко стверджується, що «Христова Церква визнає, що початки її віри та її обрання знаходяться, згідно з божественним таїнством спасіння, у праотцях, Мойсеєві та пророках». Тому Церква, з огляду на цю спадщину, керуючись не політичними мотивами, «а релігійною євангельською любов’ю», засуджує «ненависть, переслідування та всі прояви антисемітизму». «Відтоді всі мої попередники засуджували антисемітизм чіткими словами. І також я підтверджую, що Церква не терпить антисемітизм та бореться з ним, керуючись самим же Євангелієм», – мовив Лев XIV, з вдячністю згадуючи про все те, що було досягнуто протягом десятиліть в католицько-юдейському діалозі. «Не можна заперечувати, – визнав він, – що протягом цього періоду траплялися непорозуміння, труднощі та конфлікти, які, однак, ніколи не заважали продовженню діалогу. І сьогодні ми не повинні дозволити політичним обставинам та несправедливості деяких відвернути нас від дружби, тим більше, що до цього часу ми вже багато чого досягли».
Коріння діалогу
За словами Папи, дух Nostra aetate й надалі освітлює дорогу Церкви. Декларація визнає, що всі релігії можуть відображати «промінь тієї істини, яка просвітлює всіх людей» і запрошує всіх католиків «щиро залучатися в діалог і співпрацю з послідовниками інших релігій, визнаючи та підтримуючи все те, що є добрим, істинним і святим в їхніх традиціях». «Сьогодні це є необхідним практично в кожному місті світу, де через мобільність людей наші духовні відмінності та приналежність до різних спільнот покликані зустрічатися і співіснувати у братерстві. “Nostra aetate” нагадує нам, що справжній діалог має свої корені в любові, єдиному фундаменті миру, справедливості та примирення, а також рішуче відкидає кожну форму дискримінації чи переслідування, стверджуючи однакову гідність кожної людської істоти», – підкреслив Святіший Отець.
Сфери спільної діяльності
Роздумуючи в контексті 60-річчя над тим, що визнавці різних релігій можуть робити разом, Лев XIV дає «просту відповідь»: «Діймо разом». За його словами, світ потребує нашої дружби та співпраці, кожна релігія може зробити внесок у полегшення страждань і піклування про спільний дім. «Наші традиції вчать нас істини, співчуття, примирення, справедливості та миру. Ми повинні підтверджувати своє служіння людству, в кожен момент. Разом ми повинні бути пильними щодо зловживання ім’ям Бога, релігії та самого діалогу, а також щодо небезпек, які представляють релігійний фундаменталізм та екстремізм. Ми також повинні займатися відповідальним розвитком штучного інтелекту, оскільки, якщо його розглядати як альтернативу людині, він може серйозно порушити її безмежну гідність і нейтралізувати її основні обов’язки», – сказав Папа, додаючи також, що оскільки наші релігії навчають, що «мир починається в серці людини», то й у цьому релігія може відіграти важливу роль.
«Ми повинні повернути надію в наше особисте життя, в наші сім’ї, в наші квартали, в наші школи, в наші села, в наші країни і в наш світ. Ця надія ґрунтується на наших релігійних переконаннях, на переконанні, що новий світ є можливим», – підсумував Лев XIV.
