Проповідуючи під час Святої Меси з нагоди Ювілею синодальних команд і органів участі, Папа Лев XIV вказав на те, що вони є образом Церкви, яка «живе в сопричасті». З цього випливає заклик, щоб у слуханні Святого Духа, у братерстві та щирості, допомогти всім збагнути, що «в Церкві, понад будь-які відмінності, ми покликані разом прямувати вперед у пошуках Бога».
Про це пише Vatican News.
«Нехай же Господь дарує нам цю благодать: бути вкоріненими в Божій любові, щоб жити в сопричасті між собою. І бути, як Церква, свідками єдності та любові», – побажав Папа Лев XIV, підсумовуючи свою проповідь, яку він виголосив під час Святої Меси в базиліці Святого Петра у Ватикані в неділю, 26 жовтня 2025 року. Євхаристійне богослужіння було приурочене до Ювілею синодальних команд і органів участі. За словами проповідника, відзначення цього Ювілею є заохоченням «споглядати й наново відкрити таїнство Церкви, яка не є просто релігійною організацією, ані не ототожнюється з ієрархією чи її структурами», а, як нагадував Другий Ватиканський Собор, «є видимим знаком єдності між Богом і людством, його задуму об’єднати нас в одній сім’ї братів і сестер, зробити з нас свій народ».
Головний закон
Роздумуючи над таїнством церковного сопричастя, джерелом якого і хранителем є Святий Дух, Наступник святого Петра вказав на те, що синодальні команди й органи участі є вираженням того, що стосунки в Церкві не відповідають логіці влади, а любові. «Найвищим правилом у Церкві є любов: ніхто не покликаний керувати, всі покликані служити; ніхто не повинен нав’язувати свої ідеї, всі ми повинні слухати один одного; ніхто не виключений, всі ми покликані брати участь; ніхто не володіє повнотою істини, всі ми повинні смиренно шукати її, і шукати її разом», – мовив проповідник, наголошуючи на тому, що оте «разом» виражає «покликання в Церкві до сопричастя».
Йти тією самою дорогою і йти разом
Переходячи до роздумів над прочитаним на літургії євангельським уривком, який розповів притчу про митаря і фарисея, проповідник зазначив, що на перший погляд може здаватися, що обоє «йдуть разом», прямують до храму на молитву, але насправді «вони розділені, між ними нема жодного спілкування». Обоє пройшли тією самою дорогою, обоє перебувають у храмі, обоє моляться до Отця, але «не бувши братами, нічого не поділяючи».
За словами Папи, це в першу чергу залежить від фарисея, молитва якого тільки здається зверненою до Бога, а насправді є дзеркалом, щоб оглядати та виправдовувати себе самого. «Він одержимий своїм “я”, настільки, що обертається навколо себе самого, не маючи стосунків ні з Богом, ні з іншими», – сказав Святіший Отець, додаючи, що подібне може трапитися й у християнській спільноті: «Це стається, коли “я” переважає над “ми”, породжуючи індивідуалізм, який заважає справжнім і братерським стосункам; коли переконання, що ти кращий за інших, як це робить фарисей з митарем, породжує розбрат і перетворює спільноту на місце, де судять і виключають; коли свою посаду використовують для того, щоб панувати та заповнювати собою простір», – сказав Лев XIV, запрошуючи, натомість, скерувати погляд на митаря, наслідуючи в Церкві його покору, визнаючи, що «ми потребуємо Бога і потребуємо ближніх», вправляючись у взаємній любові, взаємному слуханні, в «радості спільного прямування вперед».
Істиною не володіємо, а шукаємо разом
Як зауважив Святіший Отець, синодальні команди та органи участі є образом Церкви, яка «живе в сопричасті». З цього випливає заклик, щоб у слуханні Святого Духа, у братерстві та щирості, допомогти всім збагнути, що «в Церкві, понад будь-які відмінності, ми покликані разом прямувати вперед у пошуках Бога, щоб зодягнутися у Христові почуття». Це, за словами Наступника святого Петра, допоможе «з упованням і новим духом» долати напруження, що існують в житті Церкви: між єдністю та розмаїттям, між традицією та новизною, владою та участю, щоб завдяки співдії зі Святим Духом вони не перетворилися в ідеології чи поляризацію. «Не йдеться про те, щоб вирішувати їх, зводячи одну до іншої, а про те, щоб дозволити Святому Духу зробити їх плідними, щоб вони були гармонізовані та спрямовані до спільного розпізнання», – сказав Лев XIV, нагадуючи, що «бути синодальною Церквою означає визнати, що ми не володіємо істиною, а шукаємо її разом».
«Мої дорогі, ми повинні мріяти і будувати смиренну Церкву. Церкву, яка не стоїть випростано, як фарисей, тріумфуючи і пишаючись собою, а схиляється, щоб омити ноги людству; Церкву, яка не судить, як фарисей судить митаря, а стає гостинним місцем для всіх і кожного; Церкву, яка не закривається в собі, але перебуває у слуханні Бога, щоб вміти так само слухати всіх», – закликав Папа.
