Продовжуючи в рамках циклу «Ісус Христос – наша надія» роздуми про значення Христового Воскресіння, Папа Лев XIV звернув увагу на перемогу над смутком, який може паралізувати нашу душу.
Про це пише Vatican News.
«Визнавати Воскресіння означає перемінити погляд на світ: повернутися до світла, щоб розпізнати Істину, яка нас спасла і спасає», – сказав Папа Лев XIV, підсумовуючи свої роздуми, якими в середу, 22 жовтня 2025 р. поділився з учасниками загальної аудієнції. Промовляючи до десятків тисяч прочан, які зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, він далі говорив про значення Христового воскресіння в житті людини та світу, зазначивши, що йдеться про подію, «яку, чим більше поглиблюємо, тим більше залишаємося переповненими зчудуванням».
«Це був вибух життя і радості, який перемінив сенс усієї дійсності з негативного на позитивний; втім, це сталося не гучно, тим більше не насильницьки, а лагідно, приховано, можна сказати, покірно», – сказав Святіший Отець, присвятивши цього разу свої роздуми тому, як Христове воскресіння може зцілити одну з недуг нашого часу, якою є смуток. «Проникливий і поширений, – пояснив він, – смуток є супутником щоденного життя багатьох людей. Йдеться про почуття непевності, іноді глибокого відчаю, яке заповнює внутрішній простір і, здається, переважає над будь-яким поривом радості».
Між почуттям поразки та перемогою життя
Наступник святого Петра підкреслив, що смуток позбавляє прагнення до життя, перетворює його в подорож без мети та без сенсу. Такий стан відображає те, що переживали двоє учнів з Емауса, про яких розповідається у 24-й главі Євангелії від Луки. «Розчаровані та знеохочені», вони покидають Єрусалим, залишаючи за собою «надії, які покладали на Ісуса». На початку євангельської розповіді знаходимо «парадигму людського смутку», якою є «кінець мети, в яку вкладалося чимало сил, руйнування того, що здавалося суттєвим у житті». «Надія розвіялася, серцем заволоділо спустошення. Все розбилося за дуже короткий час: між п’ятницею та суботою, в драматичній послідовності подій», – мовив Папа, підкреслюючи «знаковий парадокс»: «Ця сумна подорож поразки і повернення до звичайного життя відбувається в день перемоги світла, у день Пасхи, яка повністю звершилася. Двоє чоловіків відвертаються від Ґолґоти, від жахливої картини хреста, досі закарбованої в їхніх очах і серцях. Все здається втраченим. Треба повертатися до попереднього життя, не привертаючи до себе уваги, сподіваючись, що їх не впізнають».
Параліч душі
В певний момент до подорожніх долучився воскреслий Ісус, якого вони не впізнали. Смуток «затуманив їхній погляд», затерши обітницю, яку Вчитель неодноразово повторював: що третього дня Він воскресне. Незнайомець підходить і виявляє зацікавлення тим, про що вони говорять. «Ті зупинились, повні смутку», – читаємо в Євангелії, на що Папа зауважив, що грецьке слово, використане на позначення цього стану, можна розтлумачити як «параліч душі». Ісус же вислуховує їх, дозволяє виплеснути все розчарування, далі з великою відвертістю докоряє, мовляв, вони «безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли», і через Писання доводить їм, що Христос повинен був страждати, померти і воскреснути. У серцях учнів, за словами Святішого Отця, «наново запалав жар надії», вони ж, дійшовши до місця призначення, просять таємничого подорожнього зупинитися з ними.
Знак розламаного хліба
Ісус прийняв запрошення та сів з ними за стіл, узяв хліб, розламав і подав їм. І тоді вони Його впізнали, та Він зник від них. «Знак розламаного хліба відкриває очі серця, знову прояснює зір, затуманений відчаєм. І тоді все стає зрозумілим: спільний шлях, лагідне і сильне слово, світло істини… Відразу ж повертається радість, енергія знову вливається у втомлені члени, пам’ять знову стає вдячною. І двоє поспішають повернутися до Єрусалиму, щоб розповісти про все іншим», – вів далі Лев XIV, зазначивши, що повернувшись до одинадцятьох вони почули від них: «Христос справді воскрес!».
Не порожні слова, а конкретна надія
У цьому прислівнику, за словами Папи, сповнюється надійна пристань нашої людської історії. І не випадково християни в день Великодня вітаються саме цими словами: Христос воістину воскрес! «Ісус воскрес не на словах, а на ділі, своїм тілом, що зберігає сліди страждань, вічним знаком Його любові до нас. Перемога життя – це не порожні слова, а реальна, конкретна подія», – сказав Святіший Отець, побажавши, щоб неочікувана радість учнів з Емауса стала для нас лагідною пересторогою в хвилини, коли життєвий шлях стає важким: «Саме Воскреслий радикально змінює перспективу, вселяючи надію, яка заповнює порожнечу смутку. Стежками серця Воскреслий іде з нами і задля нас. Він свідчить про поразку смерті, підтверджує перемогу життя, незважаючи на пітьму Голготи».
