Державний Секретар Святого Престолу виступив під час презентації 25-го «Звіту про релігійну свободу в світі», який приготувала Папська Фундація «Допомога Церкві в потребі».
Про це пише Vatican News.
Право на релігійну свободу як необхідний бастіон, що дозволяє кожній людині «прямувати до істини і будувати справедливе суспільство», має бути «визнане в юридичному та інституційному житті кожної країни». Без цієї свободи «етична тканина суспільства неминуче розпадається, що призводить до циклів підкорення та конфліктів». Тому захист релігійної свободи, її гарантування стосується не тільки віруючих або Церкви, а й усього суспільства та міжнародних громадських інституцій. На цьому наголосив кардинал Пʼєтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, виступаючи у вівторок, 21 жовтня 2025 р., під час презентації 25-го «Звіту про релігійну свободу в світі», який вже чверть століття опрацьовує та публікує Папська Фундація «Допомога Церкві в потребі».
Погіршення ситуації в світі
Звіт 2025 року охоплює аналіз за дворічний період від 1 січня 2023 до 31 грудня 2024. Він, показує, що в 62 країнах відбувалися систематичні порушення релігійної свободи: 24 країни належать до найсерйознішої категорії, а саме «переслідування», а 38 – до категорії «дискримінація». Загалом понад 5,4 мільярда людей живуть в умовах, де свобода релігії або віросповідання серйозно порушується. Ці порушення відображають більш широкий наступ на права, закріплені в 18 статті Загальної декларації прав людини.
Dignitatis humanae
У своєму виступі під назвою «25 років звіту “Допомоги Церкві в потребі” про релігійну свободу: чому релігійна свобода має глобальне значення» кардинал Паролін послався на два основоположні документи, щоб пояснити, чому релігійна свобода має глобальне значення: декларацію Другого Ватиканського Собору Dignitatis humanae та на Загальну декларацію прав людини, 18-а стаття якої стверджує, що «кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії», і це право включає «свободу змінювати релігію або вірування, а також свободу виявляти, окремо або спільно, як публічно, так і приватно, свою релігію або вірування у навчанні, практиці, відправленні культу та дотриманні обрядів». Кардинал, згадуючи 60-ту річницю Dignitatis humanae, яка припадатиме 7 грудня, назвав її «важливою віхою у просуванні релігійної свободи як фундаментального аспекту людського існування». «Собор закликає Церкву прийняти релігійну свободу, ніколи не ставлячи під загрозу істину», – сказав він.
Між свободою та відповідальністю
Свобода релігії, як і будь-яка свобода, має практичні межі, які повинні бути визначені з політичною розсудливістю. Державний Секретар вказав на ці межі, покликаючись на згадану декларацію Собору: захищати права громадян означає також «гарантувати, що сповідування віри однією групою не порушує свободи інших»; підтримувати громадський спокій, оскільки «справжня гармонія виникає не з одноманітності, а з упорядкованої свободи, де люди живуть разом у взаємоповазі, справедливості та добрій волі»; підтримувати громадську мораль, оскільки «суспільство потребує ретельного захисту від практик, які можуть підірвати етичні основи, таких як підбурювання до насильства або експлуатації під виглядом релігійного вираження». Водночас, реалізація цієї дарованої Богом свободи, глибоко вкоріненої в тканину людської природи, «не повинна бути обмеженою бар’єрами особистого, соціального чи урядового характеру», оскільки слід визнавати і поважати «вроджене людське прагнення шукати вищий сенс і трансцендентність». На колективному рівні така гарантія дозволяє спільнотам людей різних віросповідань «жити разом, робити внесок у суспільство та вести конструктивний діалог, не боячись переслідувань».
Стаття 18 Загальної декларації прав людини
Світським вираженням декларації собору є 18-а стаття Загальної декларації прав людини. За словами кардинала Пароліна, це «було стрижневим принципом міжнародної системи прав людини, що представляло колективну відмову від тоталітарних ідеологій, які призвели до Голокосту та багатьох інших звірств, в яких священність індивідуальних переконань була систематично знищувана». Ця стаття, за його словами, «підкреслює внутрішню гідність і автономію людського духу: вона стверджує, що релігійна свобода є не випадковим привілеєм, а невід’ємним правом, необхідним для повної реалізації людського потенціалу». Правом, яке, як з гіркотою підсумував Державний Секретар Святого Престолу, сьогодні, на жаль, систематично порушується в багатьох частинах світу.
