Зустрічаючись зі спільнотою Папської португальської колегії, Лев XIV поділився думками про важливість співпраці духовенства та мирян, про значення можливості навчатися в Римі, стаючи свідками вселенського виміру Церкви та щедрості Божого милосердя.
Про це пише Vatican News.
«Коли задля сприяння людському розвитку та задля Божої слави ми прислухаємося одні до одних і поважаємо те, що Святий Дух пробуджує в кожному вірному, ми з більшою ясністю і довірою розпізнаємо знаки часу, спільно трудячись над будуванням Христового Царства», – сказав Папа Лев XIV, зустрічаючись у понеділок, 20 жовтня 2025 р., зі спільнотою Папської португальської колегії в Римі з нагоди 125-річчя її заснування.
Відправною точкою для цих роздумів стало те, що у заснуванні колегії поєдналися ініціатива єпископів, рішення папи Лева XIII і внесок віконтів Сан-Жуан-да-Пешкейра, що є прикладом співпраці духовенства й мирян, поєднаних тією самою метою сприяння звіщенню Євангелія. «Завжди націлена на свою місію, покликана сьогодні зміцнювати свій синодальний стиль, Церква з радістю бере до уваги такий церковний досвід і, зберігаючи його як духовну спадщину, знаходить у ньому стимул для зростання сопричастя», – сказав Святіший Отець.
Вселенський подих Церкви
За словами Папи, перебування в Римі з метою поглиблення богословських чи інших наук включає також дедалі більше вправлятися «в мистецтві слухання, що є дуже важливим у будуванні єдності». Те, що колегія була заснована під час Ювілейного 1900 року стало нагодою звернути увагу на ще два виміри перебування в Римі, які особливо підкреслюють Святі Роки. Першим є вимір вселенськості Церкви, на чому наголошує прибуття численних прочан з усіх частин світу, стаючи нагодою для взаємообміну. «Переживати все це є Господнім даром, а найкращий спосіб подякувати Йому – безстрашно ввійти у життєдайність цього обміну, роблячи внесок у поліхромію єдності та поліфонію сопричастя», – сказав він.
Пульсування Христового Серця
Далі Святіший Отець нагадав, що ювілейні роки – це нагода поглибити усвідомлення дару милосердя, що випливає з Христового Серця. З цим аспектом пов’язане життя колегії від самих початків, адже Йому були посвячені перші студенти. «І надалі ввіряйте своє життя Господньому Серцю; наближайтеся до Нього дедалі більше і вчіться від Нього милосердя! Колегія, посвячена Христовому Серцю, є школою Божого милосердя, в якій студенти, наслідуючи улюбленого учня, вслухаються в пульсування Божої любові і так стають справжніми богословами», – сказав Лев XIV, підкреслюючи, що кожен священник, якою б не була його місія, покликаний дедалі більше уподібнюватися до Доброго Пастиря, його потрібне серце як Ісусове, «завжди поєднане з Отцем, віддане Церкві та сповнене співчуттям».
