Наступного дня після канонізації семи нових святих, серед яких мученики, черниці та миряни, Папа прийняв вірних, які з далеких країн прибули до Ватикану з цієї нагоди. Він закликав наслідувати їхній приклад, втілюючи ті чесноти, геройськими свідками яких були нові святі.
Про це пише Vatican News.
У понеділок, 20 жовтня 2025 р., Папа Лев XIV зустрівся у залі Павла VI у Ватикані з паломниками, які прибули до Ватикану на канонізацію семи нових святих, яка напередодні відбулася на площі Святого Петра. Як зазначив Святіший Отець, вітаючись з ними, ця радісна й урочиста подія «нагадує нам, що церковне сопричастя охоплює всіх вірних у часі та просторі, кожної мови та культури, об’єднуючи нас як Божий люд, Христове тіло та живий храм Святого Духа». «Чоловіки та жінки, яких ми вчора проголосили святими, є для всіх нас яскравими знаками надії, бо вони пожертвували своїм життям в ім’я любові до Христа та ближніх», – сказав він.
Пастир за Христовим Серцем
Звертаючись до вірменських прочан, Папа вказав на святість священномученика Ігнатія Малояна, що був «пастирем за Христовим Серцем», який у період великих труднощів «не покинув свою паству, а заохочував кріпитися у вірі». Коли від нього вимагали зректися віри взамін на свободу, він не вагаючись обрав свого Господа. «Це спонукає мене з любов’ю згадати вірменський народ, який висікає хрести в камені як знак своєї віри, міцної і твердої, як скеля. Нехай же заступництво нового святого обновить ревність віруючих і принесе плоди примирення та миру для всіх», – побажав Лев XIV.
Захисник істини під час випробування
У постаті святого Пітера То Рота, за словами Святішого Отця, можемо розгледіти «глибоку віру народу Папуа-Нової Гвінеї». Цей святий є «натхненним прикладом стійкості та рішучості в проповідуванні істин Євангелія перед обличчям труднощів і викликів». Бувши звичайним катехитом, він ризикував життям, підпільно здійснюючи апостолят, коли окупанти заборонили душпастирювати, а також відстоював святість подружжя, коли адміністрація просувала полігамію. «Дорогі браття й сестри, нехай же приклад святого Пітера То Рота надихає нас захищати істини віри навіть ціною особистих жертв і завжди покладатися на Бога у наших випробуваннях», – сказав Папа.
Свідки віри, надії та любові
Скеровуючи думку до венесуельських паломників, Лев XIV згадав про лист єпископату, приурочений канонізації двох дітей цієї землі: святих Хосе Ґреґоріо Ернандеса та сестри Кармен Ренділес. У ньому ієрархи піднесли молитву, щоб нові святі стали спонукою для всіх венесуельців замислитися над теперішнім і майбутнім у світлі чеснот, якими святі жили в геройський спосіб. «Слід запитати себе: які це чесноти, що повинні нас мотивувати? Безумовно, віра. Бог був присутній у їхньому житті і перетворював його, роблячи просте існування звичайної людини, такої як кожен з нас, світлом, яке щодня осявало всіх новим світлом. Далі, без сумніву, чеснота надії: якщо Бог є нашою вічною нагородою, наші зусилля і боротьба не можуть закінчитися досягненням цілей, які, окрім того, що є негідними і принизливими, є ще й швидкоплинними. Врешті, любов, яка виникає з прийняття і ділення отриманим даром, яка допомагає нам відкрити справжній сенс життя і вимагає від нас будувати його через служіння хворим, убогим, найменшим», – мовив Папа, зауваживши, що роздуми над цими чеснотами можуть допомогти нам в сьогоденні, якщо дивлячись на згаданих святих, зуміємо розпізнати в них людей, дуже схожих до нас, які долали проблеми, які не є чужими для нас, і які ми можемо долати, наслідуючи їхній приклад.
Благодать, яка перемінює
Даром Божого провидіння для Церкви Святіший Отець назвав сестру Вінченцу Марію Полоні, яка заснувала Сестер Милосердя. «Її харизма є свідченням милосердя Ісуса до хворих і знедолених. Живлячи соціальну діяльність глибокою євхаристійною духовністю та набожністю до Пресвятої Діви Марії, свята Вінченца заохочує нас до витривалості у щоденному служінні найслабшим: саме там розквітає святість життя!» – сказав він, переходячи до постаті святого Бартоло Лонґо, що є прикладом «перетворення, яке Божа благодать здійснює в серці людини». Навернувшись від життя, далекого від віри, цей святий всі свої сили присвятив ділам милосердя для тіла і для душі.
«Вдячна своєму засновнику, Святиня в Помпеях зберігає і поширює запал святого Бартоло, апостола Розарію: від щирого серця раджу цю молитву всім, священникам, ченцям, сім’ям, молоді. Роздумуючи над таємницями Христа через погляд Марії, день за днем ми засвоюємо Євангеліє і вчимося втілювати його в життя», – підсумував Лев XIV, побажавши паломникам повертатися додому з палким прагненням наслідувати нових святих.
