Проповідуючи під час Святої Меси з нагоди канонізації семи блаженних, яка збіглася з 99-м Всесвітнім місійним днем, Папа Лев XIV поділився думками про значення віри, яка нагадує нам про Божу присутність там, де страждає невинний і яка дає нам запоруку неба, надаючи сенс нашому існуванню.
Про це пише Vatican News.
«Як прийде Син Людський, то чи знайде Він віру на землі?» – це Ісусове запитання, яким завершилося читання з Євангелії, стало відправною точкою для роздумів, якими Папа Лев XIV поділився, проповідуючи під час Святої Меси на площі Святого Петра у Ватикані в неділю, 19 жовтня 2025 року. В день, коли відзначався 99-й Всесвітній місійний день, Наступник святого Петра проголосив святими Католицької Церкви сімох блаженних. «Саме сьогодні, – сказав він на початку проповіді, – перед нами стоять сім свідків, які завдяки Божій благодаті підтримували запаленою світич віри, ба більше, самі стали світичами, здатними поширювати Христове світло».
Віра – джерело надії
Нагадавши, що віра – це «узи любові між Богом і людиною», проповідник зауважив, що без неї «великі матеріальні та культурні, наукові та мистецькі блага» втрачають сенс, бо «взаємини з Богом є найважливішими, адже Він створив усі речі з нічого» та «рятує від обнуління все те, що є скінченним у часі». «Ось чому Ісус, Божий Син, Який став людиною, задається питанням про віру: якщо б вона зникла зі світу, то що сталося б? Небо і земля залишилися б такими ж, як і раніше, але в наших серцях не було б більше надії; свобода всіх була б переможена смертю; наше прагнення до життя обернулося б у ніщо. Без віри в Бога ми не можемо надіятися на спасіння», – мовив Святіший Отець, зазначивши, що Ісусове запитання може непокоїти нас, але лише тоді, коли забуваємо, що Його слово – це радісне звіщення спасіння. І саме тому Христос говорить своїм учням про необхідність «завжди молитися і не занепадати духом».
Дві спокуси
Переходячи до притчі, яку розповів Ісус у цьому контексті, Папа зауважив, що наполегливість вдови, яка надокучала судді настільки, що спонукала його діяти, може стати для нас «прекрасним прикладом надії». Наполегливість жінки та поведінка судді, що діє всупереч своєму бажанню, підводять до Христового запитання: «То хіба Бог не вчинить правосуддя для вибраних своїх, які кличуть до Нього день і ніч?». «Нехай же ці слова відгукнуться в нашому сумлінні: Господь запитує нас, чи віримо ми, що Бог є справедливим суддею для всіх. Син запитує нас, чи ми, що Отець завжди бажає нам добра і спасіння кожної людини. Щодо цього, дві спокуси випробовують нашу віру: перша черпає сили від скандалу зла, спонукаючи думати, що Бог не чує плачу пригноблених і не має милосердя до невинного болю. Друга спокуса – це претензія на те, що Бог повинен діяти так, як ми цього бажаємо: молитва тоді поступається місцем вимозі до Бога, щоб навчати Його, як бути справедливим і дієвим», – сказав Лев XIV.
Бог там, де страждає невинний
За словами проповідника, від обох спокус нас визволяє Ісус, «досконалий свідок синівської довіри». Невинний, під час страстей Він молився: «Отче, нехай діється Твоя воля». Що би не трапилося, Ісус «Як Син, ввіряється Отцеві». «Молитва Церкви нагадує нам, що Бог чинить справедливість щодо всіх, віддаючи за всіх своє життя. Тож, коли ми взиваємо до Господа: “Де Ти?”, перетворімо це звернення на молитву і тоді ми розпізнаємо, що Бог є там, де страждає невинний. Хрест Христа об’являє Божу справедливість. А Божа справедливість – це прощення: Він бачить зло і викуповує його, беручи його на себе. Коли нас розпинає біль і насильство, ненависть і війна, Христос уже там, на хресті за нас і з нами. Немає плачу, якого Бог не втішив би; немає сльози, яка була б далекою від Його серця. Господь чує нас, обіймає нас такими, якими ми є, щоб перетворити нас на таких, як Він», – мовив Папа, зауваживши, що той, натомість, хто відкидає Боже милосердя, буде нездатним милосердитися, хто не приймає мир як дар, не буде спроможний дарувати мир.
Справжні люди, свідки Христові
У цьому світлі проповідник ствердив, що Ісусове запитання є «заохоченням до надії та до дії». Чи Син Людський знайде віру в Боже провидіння? Бо саме ця віра «підтримує наші зусилля заради справедливості», адже віримо, що «Бог спасає світ з любові, визволяючи від фаталізму». «Тож запитаймо себе: коли ми чуємо прохання тих, хто переживає труднощі, чи є ми свідками любові Отця, як Христос був свідком її до всіх?» – сказав Папа, підкреслюючи, що Бог є «справедливим, який робить нас справедливими», як це засвідчують нові святі, «не герої чи поборники якогось ідеалу, а справжні чоловіки та жінки».
«Ці вірні друзі Христа є мучениками за свою віру, як єпископ Ігнатій Чукраллах Малоян і катехит Пітер То Рот; вони є євангелізаторами і місіонерами, як сестра Марія Тронкатті; вони є харизматичними засновницями, як сестра Вінченца Марія Полоні і сестра Кармен Ренділес Мартінес; зі своїм палаючим серцем побожності вони є благодійниками людства, як Бартоло Лонґо і Хосе Ґреґоріо Ернандес Сіснерос. Нехай же їхнє заступництво допомагає нам у випробуваннях, а їхній приклад надихає нас у спільному покликанні до святості», – побажав Лев XIV, підсумувавши, що «віра на землі підтримує надію на небо».
