З 10 до 12 жовтня 2025 року в реколекційному будинку святого Йосипа у селі Павшино, що на Закарпатті, відбулися реколекції для спільнот «Віра і Світло» віце-провінції Захід на тему: «Ти особливий».
Про це пише Мукачівська дієцезія.
Учасники прибули з Ужгорода, Мукачева, Хуста, Тячева та Буштина. Духовний супровід здійснювали о. Мирон Петенко, а також капелани спільнот: о. Євген Фізер (Мукачево), о. Олександр Сулінчак (Хуст, Тячів) та о. Василь Бушко (Ужгород).
Перший вечір розпочався знайомством та введенням у тему – про безмежну гідність кожної людини. У тиші реколекційного дому звучали слова: «Тому що дорогий ти в Мене й цінний, і Я тебе люблю» (Ісая 43, 4). Світ часто оцінює зовнішнє – успіх, розум, красу, – але Бог дивиться глибше. Він бачить серце. Людина – не випадковість, а найкраще Боже творіння. Цю правду кожен міг відчути під час перегляду короткого мультфільму «Ти особливий», який став ключем до глибокого усвідомлення своєї цінності.
Особливо зворушливою стала адорація Пресвятих Дарів і Хреста, яку провадив о. Євген Фізер. У напівтемряві, при світлі свічок, учасники приносили до Хреста свої болі, образи й рани, довіряючи їх Тому, Хто любить безумовно. У цей момент кожен міг по-справжньому відчути: любов Бога сильніша за будь-яку людську оцінку.
Наступного дня під час конференції, яку провів о. Мирон Петенко, лунала думка, що Бог не лише створив нас, але й запланував кожного ще до створення світу: «Ще поки тебе в утробі я сформував, Я знав тебе» (Єр 1, 5). Священник наголошував: кожен записаний на долонях Бога (Іс. 49, 16), кожен має місце в Його серці. Підйом до Бога починається зі спуску до себе – до тієї глибини, де можна зустріти Творця. Лише прийнявши себе, ми можемо відчути, що справжня цінність – у тому, ким ми є перед Богом, а не перед світом.
Після конференції учасники ділилися своїми історіями у малих групах. У довірливій атмосфері звучали щирі слова про Божу любов, про те, як важливо мати поруч людей, які нагадують, що ти улюблена дитина Божа.
Суботню Святу Месу, яку очолив о. Мирон, супроводжував спів і гра сестер ордену св. Йосипа де Сен-Марк. Їхні голоси зливались у гармонію, створюючи враження, ніби небеса відчинилися. Віросвітляни співали, молилися з радістю, прославляючи Творця.
Батьківська кава і зустріч любові
У спільноті «Віра і Світло» особливе місце займає «батьківська кава» – час, коли батьки дітей з особливими потребами діляться своїм досвідом, болями й перемогами. Цю зустріч провадив о. Василь Бушко. Для багатьох це був момент вдячності: за дар життя своєї дитини, за спільноту, за можливість бути не самими у щоденних випробуваннях. Кожен з батьків мав можливість поділитися тим, з якими життєвими труднощами вони зустрічаються у житті.
Вечір радості – «Кінофестиваль зірок»
Увечері реколекційний дім перетворився на залу прем’єр. На червоній доріжці з’являлися «зірки» – учасники, які відчули себе справжніми героями кіно. Світло прожекторів, музика, сміх і овації – усе це створювало неповторну атмосферу радості. Тут не було поразок і перемог – були любов, гумор, креатин, щирість і багато щасливих облич. Кожен отримав нагороду – не лише символічну, а й у серці: радість від усвідомлення, що бути собою – це найкраща роль, яку можна зіграти!
У неділю Свята Меса, яку очолив о. Євген Фізер, була сповнена темою вдячності. «Один із них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи Бога голосом великим» (Лк 17, 15). Як тільки людина навчається дякувати, вона починає бачити Бога навіть у дрібницях. Вдячність наповнює серце спокоєм і робить кожен день даром, сповненим сенсу та радості.
Своїми враженнями також поділилася Оксана Корчемна, приятелька спільноти з Мукачева: «Це була неймовірна зустріч в колі віросвітлянської родини, така тепла і зворушлива. Ми дійсно відчули себе особливими, кожен з нас був покликаний і вибраний, щоб почути слова «Ти особливий/особлива»!
Насичена програма: молитви, спілкування з друзями, кава-брейк з батьками, а найголовніше – радість в очах дітей. Все це наповнює наші серця любов’ю, окрилює, надихає, зцілює. Дякуємо всім! Щиро дякуємо нашим супроводжувачам: отцю Євгену, отцю Мирону, отцю Олександру і отцю Василю за прекрасні реколекції, за постійне наповнення нас духовним джерелом, молитвою, служінням, за час, проведений в любові разом із нами.
Було неймовірно тепло, світло, радісно, повчально. До зустрічі!»
Реколекції завершилися спільною молитвою, піснями, подарунками, обіймами, благословенням і глибоким відчуттям миру. Учасники роз’їжджалися додому з усмішками, теплом і вдячністю у серці й новою впевненістю, що кожен із нас – справді особливий, бо створений Любов’ю і для Любові.
Текст і фото: Олена Перец
