Зустрічаючись з італійськими еремітами, які прибули на Ювілей богопосвяченого життя, Святіший Отець вказав на їхній приклад життя, який є свідченням пріоритету внутрішнього життя й тиші та сприяє тісному контакту з собою, з ближніми й з Богом.
Про це пише Vatican News.
У суботу, 11 жовтня 2025 р., Папа Лев XIV прийняв на аудієнції групу італійських еремітів, знаних також як пустельники, які, живучи у суворій відокремленості від світу, у тиші самотності, у постійній молитві та покаянні, присвячують своє життя прославлянню Бога та спасінню світу. У своєму слові Святіший Отець роздумував над значенням покликання еремітів для Церкви та сучасного світу.
Оберігати своє серце
«Надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець (Ів. 4,23). Ці слова Ісуса стали відправною точкою для Папи, який зазначив, що Христос кличе багатьох чоловіків та жінок, щоб вони в світлі Його Духа і в істині повністю присвятили себе Йому, шукаючи, слухаючи та взиваючи до Нього в тайні свого серця (пор. Мт. 6,6). «Спочатку Господь закликає увійти в це приховане місце серця, терпляче розкопуючи його: Він запрошує здійснити внутрішнє занурення, яке передбачає шлях спорожнення і самозречення. Увійшовши, Він просить закрити двері перед поганими думками, щоб у пильності і духовній боротьбі оберігати чисте, смиренне і лагідне серце, – пояснив Лев XIV. – Тільки тоді можна з довірою віддати себе інтимному діалогу з Отцем, Який перебуває і бачить у тайні, і в тайні сповнює нас своїми дарами». За словами Святішого Отця, саме цим покликанням до внутрішньої молитви, властивим кожному віруючому, ереміти покликані жити у зразковий спосіб, «щоб бути в Церкві свідченням краси контемплятивного життя», яке не є втечею від світу, «а переродженням серця», щоб воно було джерелом «творчої та плідної дії любові, якою нас надихає Господь».
«Саме цього нагадування про внутрішню глибину та тишу, щоб жити в контакті з собою, з ближніми, зі створінням і з Богом, сьогодні, як ніколи раніше, потребує світ, який дедалі більше відчужується в зовнішній медійній та технологічній реальності. Адже саме з інтимної дружби з Господом відроджуються радість життя, зчудування вірою та смак церковної спільності», – зауважив Папа.
Допомагати відкривати вогонь прагнення Бога
Лев XIV зазначив, що віддаленість еремітів від світу не відокремлює їх від інших, а «об’єднує у глибшій солідарності». «Евагрій Понтійський пише: “Монах – це той, хто, відокремлений від усіх, єднається з усіма”, бо молитовна самотність породжує сопричастя і співчуття до всього людського роду і до кожного творіння, як у просторі Духа, так і в церковному та соціальному контексті, в якому ви перебуваєте як закваска божественного життя», – сказав він. Завдяки молитовному свідченню та братнім взаєминам пустельники збагачують довколишню місцевість, а їхня присутність стає «оазою сопричастя з Богом і братами».
За словами Святішого Отця, ереміти покликані також тлумачити нові духовні виклики завдяки дії Святого Духа, відкриваючи у такий спосіб шлях діалогу «з усіма шукачами сенсу і істини» та спрямовуючи їхні духовні пошуки. «Кожен із вас може спонукати ближнього повернутися до себе, віднайти центр тяжіння свого серця, як навчив нас Папа Франциск в енцикліці Dilexit nos. І там, у глибинах душі, кожен зможе відкрити для себе вогонь прагнення Бога, який палає і ніколи не згасає», – зазначив Папа. На завершення він заохотив присутніх мати пильне серце, щоб завжди ходити в присутності Бога та бути солідарними з випробуваннями людства. «Зосереджуючи свій погляд на Ісусі та відкриваючи вітрила свого серця для Його Духа життя, пливіть разом з усією Церквою, нашою матір’ю, бурхливим морем історії, до Царства любові та миру, яке Отець готує для всіх», – заохотив Лев XIV.
