У своїй проповіді під час Святої Меси з нагоди Ювілею богопосвяченого життя, Папа Лев XIV заохотив богопосвячених осіб цінувати й плекати красу і багатство, якими обдарував їх Господь та бути свідками «майбутніх благ».
Про це пише Vatican News.
У четвер, 09 жовтня 2025 року, Папа Лев XIV відслужив на площі Святого Петра у Ватикані Святу Месу з нагоди Ювілею богопосвяченого життя. Свою проповідь Святіший Отець розпочав словами з Євангелії від Луки: «Просіть, і буде вам дано; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (Лк 11, 9). «Цими словами Ісус закликає нас з довірою звертатися до Отця у всіх наших потребах», – зазначив проповідник. Він привітав ченців і черниць, монахів і монахинь, членів світських інститутів, членів Ordo virginum, пустельників і представників нових форм богопосвяченого життя, які приїхали до Риму, щоб разом здійснити ювілейне паломництво, щоб «довірити своє життя тому милосердю, пророчим знаком якого вони зобов’язалися бути через чернечі обіти, бо жити обітами означає віддатися, як діти, в руки Отця».
Безкорисливо любити всіх
Лев XIV запропонував роздумування над трьома дієсловами молитви, які вжив євангелист Лука: «просити», «шукати», «стукати», які стали звичними для присутніх через практику євангельських рад. Він підкреслив, що «“просити”, насправді, означає визнавати в убогості, що все є даром Господа, і дякувати за все; “шукати” означає відкритися в послуху, щоб щодня пізнавати шлях, яким слід іти, прямуючи до святості, згідно з Божими задумом; “стукати” означає просити і пропонувати братам дари, отримані з чистим серцем, намагаючись любити всіх з повагою і безкорисливістю».
Пригадати безкорисливість покликання
Коментуючи слова першого читання із книги пророка Малахії, Папа наголосив на любові, з якою Господь, покликав їх та заохотив «згадати про безкорисливість їхнього покликання, починаючи від витоків згромаджень, до яких вони належать, аж до теперішнього моменту, від перших кроків їхнього особистого шляху до цієї миті. «Всі ми тут насамперед тому, що Він нас хотів і обрав, від самого початку», – продовжив проповідник. «“Просити”, “шукати”, “стукати” означає також оглянутися на своє життя, згадати і відчути в серці те, що Господь зробив за ці роки, щоб примножити таланти, зміцнити і очистити віру, зробити любов великодушнішою і вільнішою», – сказав Папа, зазначивши, що «іноді це відбувалося в радісних обставинах», іноді «можливо, через таємниче горнило страждання: проте завжди в обіймах тієї батьківської доброти, яка характеризує Його дію в нас і через нас, для добра Церкви» (пор. Догматична конституція Lumen gentium, 43).
Бог – повнота нашого життя
Папа Лев XIV говорив «про Бога як повноту і сенс нашого життя»: «Для вас, для нас Господь є всім. Він є всім у різних проявах: як Творець і джерело існування, як любов, що кличе і закликає, як сила, що спонукає і надихає до дарування. Без Нього нічого не існує, нічого не має сенсу, нічого не має цінності, і ваше “прохання”, “пошук” і “стукання” в молитві, як і в житті, також стосуються цієї істини», – наголосив Папа. Він підкреслив, що Церква довіряє богопосвяченим особам «завдання бути, позбавившись усього, живими свідками першості Бога у їхньому житті, допомагаючи, братам і сестрам, яких зустрічають, плекати дружбу з Ним». Папа пригадав, що «історія вчить нас, що з автентичного досвіду Бога завжди випливають щедрі вияви милосердя, як це сталося в житті засновників і засновниць, чоловіків і жінок, які любили Господа і тому були готовими стати “всім для всіх” (1 Кор 9, 22), без розрізнення, у найрізноманітніших способах і сферах».
Людина потребує тривалого досвіду любові
Єпископ Риму також зауважив, що й сьогодні, як за часів Малахії, є ті, хто каже: «Марно служити Богові» (Мл 3,14). «Такий спосіб мислення приводить до справжнього паралічу душі, через який ми задовольняємося життям, що складається з швидкоплинних миттєвостей, поверхневих і переривчастих стосунків, минущих мод, – усього того, що залишає порожнечу в серці». Проповідник підкреслив, що для того, щоб бути по-справжньому щасливою, людина потребує «міцних, тривалих, надійних досвідів любові», і саме ченці і черниці, «своїм прикладом посвяченого життя, можуть поширювати у світі кисень такого способу любові».
Постійно прагнути вічності
Лев XIV зупинився на ще одному аспекті місії богопосвячених осіб, а саме на есхатологічному вимірі християнського життя, який вимагає від нас залучення до світу, але водночас постійного прагнення до вічності. Це є закликом до ченців і черниць розширити «прохання», «пошук» і «стукіт» молитви та життя до вічного горизонту, що виходить за межі реальності цього світу. Він пригадав, що Другий Ватиканський Собор доручає їм конкретне завдання, коли говорить, що богопосвячені особи покликані особливо бути свідками «майбутніх благ» (пор. Догматична конституція Lumen gentium, 44). Святіший Отець закликав богопосвячених осіб цінувати й плекати красу і багатство, якими Господь, віддячив тим, що віддали Йому все та пригадавши деякі вислови святого Павла VI, Лев XIV закликав присутніх зберігати простоту «найменших» з Євангелія, яку вони зможуть віднайти у внутрішніх і найщиріших стосунках із Христом або у безпосередньому контакті із своїми братами. «Будьте справді убогими, лагідними, спраглими святості, милосердними, чистими серцем, тими, завдяки яким світ пізнає Божий мир» (Святий Павло VI, Апостольське звернення Evangelica testificatio, 29 червня 1971 р., 54).
