Роздумуючи разом з паломниками про таємницю Христового воскресіння, Папа Лев XIV вказав на те, як явившись своїм учням, Ісус показує їм свої рани не як докір, а як доказ любові, яка є сильнішою від будь-якої зради. Так він доручає Церкві свідчити милосердне обличчя небесного Отця.
Про це пише Vatican News.
Таємниця Христового воскресіння, яка є «центром нашої віри й серцем нашої надії», є особливо вражаючою не лише з огляду на те, що людина, Син Божий, воскресла з мертвих, але також з огляду на спосіб, який Бог обрав, щоб це зробити. Із цього зауваження Папа Лев XIV розпочав свої роздуми з нагоди загальної аудієнції, яка в середу, 1 жовтня 2025 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані. «Бо воскресіння Ісуса не є пафосним тріумфом, не є помстою чи відплатою Його ворогам. Воно є дивовижним свідченням того, як любов здатна піднятися після великої поразки, щоб далі прямувати своїм нестримним шляхом», – пояснив він.
Радість любові, більшої від будь-якої рани
Як зазначив Святіший Отець, коли ми підводимося після травми, яку нам заподіяли інші, першою реакцією часто буває злість, прагнення відплати. Воскреслий же реагує по-іншому. «Вийшовши з аду смерті, Ісус не бере жодного реваншу. Він не повертається з жестами могутності, але лагідністю виявляє радість любові, більшої від будь-якої рани, сильнішої від будь-якої зради. Воскреслий не відчуває жодної потреби наголошувати чи стверджувати свою вищість», – сказав Наступник святого Петра, вказуючи на те, що Він явився своїм учням і друзям у максимально тактовний спосіб, не підганяючи їхню здатність прийняття. Єдиним Його бажанням було «відновити сопричастя, допомігши їм здолати почуття провини».
Свідчення любові, сильнішої від будь-якої невірності
За словами Папи, це добре бачимо в світлиці Тайної Вечері, де Ісус явився своїм, що були зачинені зі страху. «Це момент, який виражає надзвичайну силу: Ісус, зійшовши в безодню смерті, щоб визволити тих, хто був у ній ув’язнений, входить у зачинену кімнату тих, хто паралізований страхом, приносячи дар, якого ніхто не посмів би надіятися: мир», – мовив Лев XIV, звертаючи увагу на просте, майже буденне привітання: «Мир вам!». Але ці слова супроводжує «настільки прекрасний, що майже виглядає недоречним». Ісус показує учням руки й бік зі слідами страстей. І можемо запитати, чому показувати їх перед тими, хто відрікся й покинув. Чи ж не слід їх приховати, щоб запобігти рані сорому?
«Причина є глибокою, – пояснив Святіший Отець. – Ісус є повністю примиреним з усім тим, що вистраждав. Нема навіть тіні образи. Рани служать не як докір, а як підтвердження любові, сильнішої за будь-яку невірність. Вони є доказом того, що саме в момент нашої слабкості Бог не відступив. Він не відмовився від нас. Таким чином, Ісус показує себе нагим і беззбройним. Ні на що не претендує, не шантажує. Його любов не принижує. Це мир людини, яка страждала задля любові, й тепер, нарешті, може ствердити, що воно вартувало цього».
Ми ж, як підкреслив далі Папа, приховуємо свої рани, або ж через гордість, або ж через страх показати себе слабкими. Можемо вдавати, мовляв, усе гаразд, але насправді не примиритися з тим, що нас поранило. Віддаємо перевагу тому, щоби приховувати нашу трудність простити, щоб не наразитися на додаткові страждання. Ісус же «пропонує свої рани, як гарантію прощення», показуючи, що воскресіння – «це не скасування минулого, а його перетворення в надію воскресіння».
Серце місії Церкви
Ісус знову повторив: «Мир вам» і додав: «Як мене послав Отець, так і я посилаю вас». за словами Святішого Отця, Він доручає апостолам завдання, яке «є не стільки повноваженнями, як відповідальністю», тобто, «бути в світі засобами примирення». А милосердне обличчя Отця може звіщати той, хто пережив особисте падіння та прощення. Дихнувши на них, Ісус дарує учням Святого Духа, і з цього моменту «вони вже не зможуть мовчати про те, що бачили і чули: Бог прощає, підносить, повертає довіру».
«Це є серцем місії Церкви: не здійснювати владу над іншими, а передавати радість того, кого полюбили саме тоді, коли він цього не заслуговував. Це є силою, яка породила і виростила християнську спільноту: чоловіків і жінок, які відкрили красу повернення до життя, щоб дарувати його іншим. Дорогі браття і сестри, ми теж послані. Господь і нам показує свої рани і каже: “Мир вам”. Не бійтеся показувати свої рани, зцілені милосердям. Не бійтеся наближатися до тих, хто закритий у страху чи почутті провини. Нехай же подих Святого Духа зробить також і нас свідками цього миру і цієї любові, сильнішої за будь-яку поразку», – побажав Лев XIV.
