Люди в Україні потребують допомоги, щоб впоратися зі наслідками війни – як фізичними, так і психологічними. І саме цю підтримку від початку намагається забезпечувати Суверенний Мальтійський Орден. Про допомогу українцям в інтерв’ю для Ватиканських медіа розповів Великий Госпітальєр Мальтійського Ордену Йозеф Д. Блотц, який минулого тижня відвідав Україну.
Розмову з Великим Госпітальєром оприлюднила сторінка Vatican News.
Суверенний Лицарський Орден Госпітальєрів святого Йоана Єрусалиму, Родосу і Мальти, присутній на території України вже понад 30 років, у лютому 2022 року – відразу після початку повномасштабної війни – запустив скоординовану акцію всіх своїх Асоціацій, Рятувальних Корпусів та близько 1000 волонтерів (як іноземних, так і українських) для надання медичної, соціальної та психологічної допомоги, а також безпечного прихистку для внутрішньо переміщених осіб та біженців у сусідніх країнах. Допомогою охоплено близько 4 мільйонів людей.
Розподілено понад 10 000 тонн гуманітарної допомоги у понад 70 різних локаціях; 300 000 осіб отримали підтримку на кордонах, а понад 60 притулків було відкрито для прийому біженців.
У 2022 році Мальтійський Орден також сприяв відкриттю протезної клініки у Львові, яка допомагає жертвам мінних вибухів. До сьогодні до клініки передано понад 250 протезів.
Із зібраною допомогою на суму понад 80 мільйонів євро, діяльність Ордену в Україні є найбільш масштабною від часів Другої світової війни. Активно долучилися до допомоги біженцям також підрозділи Ордену з Німеччини, Австрії, Італії, Франції, Литви, Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини.
Стефан фон Кемпіс: Пане Блотц, Ви нещодавно відвідали Україну від імені Суверенного Мальтійського Ордену і побачили багато реалізованих там проєктів. Які Ваші основні враження?
Йозеф Д. Блотц: Насамперед, дякую за можливість поділитися своїми враженнями, які я зібрав за останні кілька днів. Було так багато образів, розмов і зустрічей, що підсумувати це майже неможливо. Бракує слів перед реальністю цих подій та зустрічей із людьми, що страждають, з жертвами та їхніми родинами. Це була велика нагода для мене і водночас ключова частина моїх обов’язків – відвідувати членів та волонтерів Ордену по всьому світу: дякувати їм, визнавати їхню працю, підтримувати та координувати діяльність.
Те, що я побачив тут, в Україні, – це насамперед те, що діяльність Мальтійського Ордену, яка здійснюється переважно волонтерами, вже дуже добре скоординована. Вона дуже ефективна, результативна, реалізується з великим досвідом – частково тому, що ми присутні тут уже 34 роки. Це було однією з ключових умов, щоб зараз допомагати у конкретних проєктах по всій країні у 73 різних локаціях.
Як присутність Ордену в Україні ще до початку повномасштабної війни допомогла діяти швидко?
Ми вже були присутні на місці, і це одна з головних принципів нашої діяльності у світі: ми прагнемо створювати сталу інфраструктуру, щоб у разі стихійного лиха, наприклад землетрусу, можна було діяти негайно. Тому наша присутність і добра репутація серед державних інституцій, Церкви та інших партнерів дозволили підготувати ґрунт для конкретних дій, які ми здійснюємо від 2022 року і навіть раніше.
Чого зараз найбільше потребують українці? Зброї, молитви, їжі?
Ситуація конфлікту та всі пов’язані з ним виклики настільки складні, що відповіді та рішення теж мають бути комплексними. Не існує одного способу чи рішення, яке розв’яже усі проблеми. Водночас важливо будувати стійкість – як на рівні суспільства, так і на рівні кожної людини. Люди повинні отримувати допомогу, їх потрібно підтримувати і надавати можливості справлятися з фізичними труднощами.
Наприклад, щодо тяжко поранених солдатів: ми намагаємося допомогти їм повернутися до життя; ампутації змінюють життя, тому робимо все можливе, аби підтримати їх, зокрема через психосоціальні інтервенції з участю експертів та професійних команд. Все це разом… дуже складно, але ми намагаємося охопити весь спектр потреб якомога краще. Те, що я бачив останні три дні, надихає; я пишаюся, бачачи, як щиро люди дякують нам за нашу роботу. Ми рішуче налаштовані продовжувати її у найближчі роки.
Ви були в Бучі, спілкувалися з ординарієм Київсько-Житомирським, бачили багато воєнних сиріт. Що справило на Вас найбільше враження в Україні?
Було багато моментів… Реальність конфлікту вражає. Ми не були безпосередньо на лінії фронту, але й так можна було зрозуміти, що це означає для людей і країни. Найбільше мене вразили усміхнені обличчя. Це означає, що люди мають надію, і це дає нам надію, адже результат наших дій очевидний. Я бачив дітей, воєнних сиріт, що усміхаються, бо вони у надійних руках волонтерів Ордену. Бачив ветеранів, які втратили кінцівки, і вони знову усміхалися.
Це не так просто, як може здаватися, але це зігріває серце і надихає, бо показує, що наша допомога – разом із підтримкою багатьох інших – дозволяє людям знову дивитися в майбутнє і знаходити в собі сили. Це дуже зворушливий ефект і, мабуть, найважливіше, що я виніс із моєї поїздки в Україну.
Фото: сторінка Суверенного Мальтійського Ордену
