22 вересня в новому залі Ватиканського суду розпочнеться другий етап процесу, в центрі якого – купівля-продаж будівлі в Лондоні. Перша інстанція завершилася в грудні 2023 року обвинувальним вироком для десяти підсудних. Тепер розпочинається новий етап: п’ять судових засідань у перший тиждень.
Про це пише Vatican News.
У новому залі, під час нового понтифікату, через 644 дні після винесення вироку в першій інстанції, у Ватикані в понеділок, 22 вересня, розпочинається апеляційний процес щодо справи про управління коштами Святого Престолу. У перший тиждень (з 22 по 26 вересня) заплановано п’ять слухань. Отже, це новий розділ після судового розгляду в першій інстанції, який розпочався в липні 2022 року і завершився 16 грудня 2023 року винесенням вироку десятьом обвинуваченим за злочини, що включають, серед іншого, шахрайство та корупцію.
Процес першої інстанції
У центрі уваги – купівля-продаж будівлі в престижному районі Лондона, операція, яка, згідно з рішенням першої інстанції, винесеним Ватиканським судом, який тоді очолював Джузеппе Піньятоне, призвела до втрати Ватиканом щонайменше 139 мільйонів євро. Про це згадав сам Папа Лев XIV під час свого першого інтерв’ю, опублікованого 18 вересня, коли, говорячи про фінансове становище Ватикану, сказав: «Придбання цієї будівлі в Лондоні, на Слоун-авеню, широко висвітлювалося в пресі, скільки ж мільйонів було втрачено в результаті цього».
Також інші напрямки розслідування, що стосувалися платежів кооперативу на Сардинії та менеджеру, яка витратила гроші, отримані для звільнення богопосвячених осіб з полону, на предмети розкоші, переплелися в тому, що значна частина світової преси назвала «century trial». Буквально – «процес століття», покликаючись на його тривалість (86 засідань, рекорд у ватиканських мурах), його складність і той факт, що вперше на лаві підсудних сидів кардинал – Джованні Анджело Беччіу.
«Додаткові мотиви»
Саме кардинал Беччіу, якого суд першої інстанції Держави-Міста Ватикану засудив до п’яти років і шести місяців ув’язнення, є одним з тих, хто подав апеляцію на вирок 2023 року. Адвокати кардинала оголосили про це ввечері того ж дня, коли було оголошено вирок. Разом з ними були також адвокати інших засуджених. У суді, під головуванням монсеньйора Алехандро Арельяно Седільо, декана Римської Роти, в присутності двох суддів-мирян, захист подав документи з «додатковими мотивами» для розгляду в суді.
Справа повідомлень у чаті
Протягом останніх місяців увагу до всієї судової справи знову привернула серія чатів між двома жінками, Франческою Іммаколатою Чаокві та Дженовеффою Чіферрі, обидві з яких були заслухані як свідки, оскільки обидві були пов’язані різним чином з монсеньйором Альберто Перласкою, колишнім директором Адміністративного відділу Державного Секретаріату, чиї заяви, згідно з загальноприйнятою версією, дали початок розслідуванню, яке завершилося передачею справи до суду. Незважаючи на те, що прелат не був визнаний судом надійним свідком.
Під час судового розгляду у 2022-23 роках деякі захисники стверджували, що дві жінки, одна з яких видавала себе за літнього суддю, вплинули на рішення та заяви монсеньйора. Все це відбувалося через чат WhatsApp; з деяких з них промоутер правосуддя Алессандро Дідді (промоутер також у апеляційному процесі) зробив вилучення з тих причин, які він сам назвав причинами безпеки та правильності процесу. Це питання неодноразово піднімалося адвокатами захисту під час 86 судових засідань.
Згодом Чіферрі передала ці чати одному з обвинувачених, фінансисту Раффаеле Мінціоне, який нібито передав їх спеціальному доповідачу ООН. Потім ці розмови були опубліковані в повному обсязі в газеті «Domani» та в інших ЗМІ. На думку захисту, з них випливає, що меморандум і допити прелата є результатом змови проти кардинала Беччіу, в якій, крім Чаокві, також нібито брали участь чиновники Ватикану. Багато хто говорив про скандал розслідування і, як наслідок, про ввесь процес як «забруднений» впливами і перехресними зв’язками, з відтінками, що схожі на особисту помсту.
Мотиви вироку
Факти, безумовно, неприємні для кардинала Беччіу, який завжди заявляв про свою «абсолютну невинність» і говорив про «публічне паплюження світового масштабу» щодо нього. Щодо справи про обмін інформацією між Чіферрі, Чаокві та іншими, а також щодо його результатів, а саме меморандуму Перласки, його допитів у 2020 році та подальших допитів як свідка, у мотиваційній частині вироку зазначається, що ці матеріали не вплинули на формулювання вердикту. В одному з абзаців зазначено: «…без того, щоб на вирок про кримінальну відповідальність хоч якось вплинули докази, надані монсеньйором Перласкою, оскільки суд покладався виключно на численні фактичні елементи, що містяться в матеріалах справи і залишилися без спростування, що дозволило довести відповідальність поза будь-яким обґрунтованим сумнівом». Іншими словами, різні питання, порушені Перласкою – деякі з них «не мають кримінального значення і в будь-якому разі не мають відношення до даного процесу», як зазначено в іншому пункті – не були визнані ватиканським судом достовірними і не вплинули на судовий процес.
«Рескрипти»
Натомість більш складним залишається питання про «Rescripta» Папи Франциска, що з’явилися в ході розслідування, які нібито змінили його умови, надавши надзвичайні повноваження прокурорам. Ці дії Папи, який у Ватикані має законодавчу владу, були різко опротестовані адвокатами захисту, оскільки, на їхню думку, вони нібито дозволили промоутеру справедливості, серед іншого, на власний розсуд відбирати документи, які слід передати протилежній стороні, до того ж заповнені пропусками.
Ця тема викликала широку внутрішню та зовнішню дискусію щодо принципу розподілу влади у Ватикані та щодо права на захист. Незважаючи на те, що незалежність ватиканської судової влади була «виразно визнана» багатьма іноземними судовими органами, серед яких – італійський Касаційний суд та Федеральний кримінальний суд Швейцарії, сторона захисту – насамперед представник фінансиста Енріко Крассо адвокат Луїджі Панелли – намагалася довести, що ця незалежність була порушена «численними» та «особливими» втручаннями Папи, які, до того ж, були здійснені «без попередження» і «на шкоду сфері свободи обвинувачених».
У свою чергу, Дідді завжди пояснював, що Rescripta «мали функцію регулювання діяльності, яка інакше не була врегульована», і тому були «гарантією для всіх, хто стикався з цим видом діяльності». У постанові голови Піньятоне від 1 березня 2022 року, якою було відхилено заперечення адвокатів захисту щодо недійсності передачі справи до суду, це питання було розглянуто та детально проаналізовано, підтвердивши, що з урахуванням Rescripta, які були наявні та застосовувалися в процесі, «не можна констатувати жодного порушення принципів законності та правової визначеності». А в одному з пунктів мотивувальної частини вироку підкреслюється, що «гарантії справедливого судочинства» були «повністю дотримані ватиканським правосуддям».
Новий етап
Отже, з понеділка розпочинається новий етап. Перший день присвячений зачитуванню висновку судді-доповідача, потім кожна сторона представить мотиви апеляції. Окрім кардинала Беччіу, апеляцію подали також Енріко Крассо, колишній фінансовий консультант Державного Секретаріату (засуджений до 7 років ув’язнення та 10 тисяч євро штрафу, довічне позбавлення права обіймати державні посади); Раффаеле Мінціоне (5 років і 6 місяців, плюс 8 тисяч євро штрафу і довічне позбавлення права обіймати державні посади); колишній співробітник Адміністративного управління Державного Секретаріату Фабріціо Тірабассі (7 років ув’язнення і 10 тисяч євро штрафу і довічне позбавлення права обіймати державні посади); адвокат Нікола Сквіллаче (1 рік і 10 місяців позбавлення волі, покарання відстрочено на п’ять років); брокер Джанлуїджі Торці (6 років і 6 тисяч євро штрафу, а також довічне позбавлення права обіймати державні посади та, відповідно до статті 412 Кримінального кодексу, спеціальний нагляд протягом одного року); менеджер Чечілія Маронья (три роки і 9 місяців та тимчасове позбавлення права обіймати державні посади на такий самий строк). Промоутер справедливості Дідді також подав апеляцію. Натомість Державний Секретар і Адміністрація Майна Апостольського Престолу, які виступали в першій інстанції постраждалою стороною, апеляцію не подавали.
