Приготування до цієї події починається ще за кілька місяців, а спогади залишаються надовго. Йдеться про Дієцезіальний день молоді, який цьогоріч зібрав у Зарічанах майже 200 юнаків і дівчат з усієї дієцезії та навіть з-поза її меж. Це були дні зустрічей, відкриттів і неймовірної спільної радості.
Про це повідомляє Київсько-Житомирська дієцезія.
Початок – завжди зворушливий. Реєстрація, серйозна й добре організована, водночас була нагодою для теплих зустрічей: обійми старих друзів, сміх, нові знайомства.
Відкриття ДДМ традиційно відбулося після слів ординарія єпископа Віталія Кривицького SDB: «Дієцезіальний день молоді оголошується відкритим!» – і бурхливі оплески підтвердили, що всі чекали цього моменту.
Гурт «Rejoice» своїм співом допоміг молоді ввійти в атмосферу молитви. Покутне богослужіння стало нагодою зустрітися з Живим Христом у Пресвятих Дарах та приступити до Таїнства Сповіді.
Кульмінацією дня була Свята Меса, яку очолив єпископ Віталій Кривицький SDB у співслужінні численних священників. У проповіді він закликав молодь не боятися, бути відважними – свідчити свою віру сьогодні.
Вечеря, спільність за одним столом і вечір знайомств стали радісним завершенням. Тут були ігри, танці, улюблена «бельгійка», сміх і втома, яка швидко поклала спати кожного.
Ранок суботи розпочався молитвою, хвилиною тиші й сніданком. Отець Роман Лаба OSPPE виголосив конференцію про перших мучеників Церкви, їхню відвагу й вірність, які сьогодні надихають і нас.
Далі молодь працювала в групах, створюючи свої «автопортрети» – відображення власних талантів та дарів від Бога.
На Святій Месі проповідь о. Вальдемара Павельця SAC особливо зворушила: він поділився свідченням про Героя України Максима, учасника ДДМ минулого року, який віддав життя за Батьківщину, не доживши 14 днів до свого 20-річчя. Його приклад торкнувся сердець і нагадав, що святість і жертовність можливі й сьогодні.
Отець Роман Демуш (УГКЦ) у другій конференції наголосив: ми унікальні, хоч і неідеальні. Його завдання – написати у нотатках 10 своїх дарів – стало справжнім викликом. Хтось вписав 10, хтось 8 чи навіть 4… Але це вже нагода дякувати Богові й розвивати їх.
А далі – квест! Молодь у командах відкривала для себе різні рухи й спільноти Церкви, виконувала цікаві, а подекуди й непрості завдання. Це був час пізнання, командної роботи і щирого сміху.
День завершила адорація Пресвятих Дарів – тиха, глибока зустріч з Ісусом. У темряві й тиші, серця відкривалися для Нього.
Неділя – день прощання. Цей день завжди має солодко-гіркий присмак. Попереду повернення додому, але ще стільки моментів разом.
Біблійний квіз став останнім викликом: три раунди, інтерактив, ребуси, дискусії – усе це змушувало мислити, змагатися і відкривати Писання по-новому.
Свята Меса у неділю стала підсумком і вершиною: подяка Богу за пережиті дні та прохання дати сили бути Його свідками у щоденному житті.
Ці три дні стали дорогоцінним часом молитви, навчання, знайомств і радості. А головне – нагадуванням: ми покликані бути свідками Ісуса у світі. Бо від початку і до кінця ми з Ним!
