Звертаючись до духовенства, богопосвячених осіб та вірних Римської дієцезії на початку нового душпастирського року, Святіший Отець вказав на кілька шляхів, щоб за допомогою синодального стилю втілювати Євангеліє в місцевих Церквах.
Про це пише Vatican News.
У п’ятницю, 19 вересня 2025 р., пополудні Папа Лев XIV у базиліці святого Івана на Латерані взяв участь в Асамблеї Римської дієцезії з нагоди початку нового душпастирського року. Після Літургії слова, яку очолив Святіший Отець, вітальне слово виголосив кардинал-вікарій Бальдассаре Рейна, а Єпископ Риму окреслив нові душпастирські напрями дієцезії. У події взяли участь настоятелі парафій, парафіяльні вікарії, настоятелі храмів, капелани, диякони, по троє мирян з кожної парафії, представники Ради мирянських асоціацій та представники жіночих і чоловічих спільнот богопосвяченого життя.
Бути святим Божим народом
Роздумуючи над прочитаним євангельським уривком про самарянку (Ів. 4,5-42), Папа зазначив, що джерелом та живою водою, яка назавжди втамовує спрагу, є саме Боже життя, дароване людству. «Цей дар – це Святий Дух, який втамовує нашу спрагу і зрошує нашу сухість, освітлюючи наш шлях», – сказав він. За словами Єпископа Риму, завдяки синодальному процесу Святий Дух пробудив надію на оновлення Церкви, яке здатне оживити громади для зростання в євангельському дусі та свідчення віри у світі. «Плодом синодального шляху, після тривалого періоду слухання та обговорення, стало насамперед прагнення цінувати служіння та харизми, черпаючи з хрещального покликання, ставлячи в центр стосунки з Христом та прийняття братів й сестер, починаючи з найбідніших, розділяючи їхні радості й болі, надії й труднощі, – зауважив Святіший Отець. – Таким чином, підкреслюється сакраментальний характер Церкви, яка, як знак Божої любові до людства, покликана бути привілейованим каналом, аби жива вода Святого Духа могла дійти до всіх. Це вимагає зразковості святого Божого народу. Як ми знаємо, сакраментальність і зразковість є двома ключовими поняттями еклезіології Другого Ватиканського Собору та герменевтики Папи Франциска».
Святіший Отець підкреслив, що тепер прийшов час взятися до роботи, щоб Римська Церква стала «лабораторією синодальності, здатною – з Божою благодаттю – втілювати “факти Євангелія” в церковному контексті», який не є позбавлений труднощів. «Синодальна Церква на місії повинна виробити стиль, який цінує дари кожного і розуміє функцію проводу як миротворчу і гармонійну діяльність, щоб у спільноті, породженій Духом, діалог і взаємостосунки допомагали нам перемагати численні спонуки до протистояння або оборонної ізоляції», – пояснив Папа.
Залучення усіх членів Церкви
Відтак Наступник апостола Петра окреслив кілька особливостей того, що означає підживлення синодального динамізму в реальних умовах кожної місцевої Церкви. «Перш за все, йдеться про зусилля, спрямовані на активну участь усіх в житті Церкви. У цьому контексті інструментом для покращення бачення синодальної та місійної Церкви є структури залучення. Вони допомагають Божому народу повною мірою реалізувати свою хрещальну ідентичність, зміцнюють зв’язок між рукоположеними священнослужителями та спільнотою, і супроводжують процес, що веде від спільнотного розпізнання до прийняття душпастирських рішень», – сказав Єпископ Риму, закликавши посилити формування структури залучення на парафіяльному рівні. Він також запросив звернути увагу на префектури та інші схожі структури дієцезії, адже існує ризик, що вони втратять свою функцію знарядь поєднання, а тому необхідно зробити їх «справжніми просторами спільнотного життя», де можна реалізувати «хрещальну і душпастирську співвідповідальність».
Супроводжувати людину на всіх етапах життя
Відтак Папа вказав на кілька цілей, яких слід досягти синодальним стилем. Першою метою є дбання про взаємозв’язок між християнським втаємниченням та євангелізацією. «Початок християнського життя, – наголосив він, – це процес, який повинен інтегрувати життя в його різних аспектах, поступово налагоджувати стосунки з Господом Ісусом, сприяти зростанню довіри людей до Божого слова, їхньому прагненню до молитви та діл доброчинності. За необхідності слід випробовувати нові засоби та мови, залучаючи до цього процесу сім’ї та намагаючись подолати схоластичний підхід у катехизації». У цьому контексті Святіший Отець закликав до того, щоб з особливою делікатністю та увагою ставитися до тих, хто висловлює бажання прийняти Святу Тайну Хрещення в підлітковому та дорослому віці, а також дбати за постійну формацію катехитів.
Другою метою є залучення молоді та сімей, де сьогодні існують різні труднощі. «Мені здається, що необхідно невідкладно налагодити душпастирську діяльність, яка буде солідарною, емпатичною, дискретною, не осудливою, яка знатиме, як прийняти всіх, і пропонуватиме якомога більш індивідуальні шляхи, пристосовані до різних життєвих ситуацій адресатів, – сказав Лев XIV. – Оскільки сім’ї мають труднощі з передачею віри і можуть бути схильні ухилятися від цього завдання, ми повинні намагатися підтримувати їх, не замінюючи їх, будучи їхніми супутниками на шляху і пропонуючи засоби для пошуку Бога». За його словами, йдеться про душпастирську діяльність, яка не повторює те саме, що завжди, а пропонує новий спосіб формації, щоб стати тією школою, яка «здатна вводити в християнське життя, супроводжувати людину на різних етапах життя, налагоджувати значущі людські стосунки і, таким чином, впливати на соціальну тканину суспільства».
Третя мета, на яку вказав Папа, стосується багаторівневої формації. Зважаючи на ситуацію в галузі освіти, за його словами, слід визнати, що для того аби забезпечити життєздатність християнських громад, вже недостатньо продовжувати застосовувати традиційні заходи. «Вони повинні стати генеруючими: бути лоном, яке прищеплює віру, і серцем, яке шукає тих, хто її полишив. У парафіях існує потреба у формації, і там, де її немає, було б важливо запровадити біблійні та літургійні заняття, не оминаючи питань, які викликають найбільше зацікавлення у нових поколінь, але які стосуються нас усіх: соціальна справедливість, мир, комплексне явище міграції, турбота про створіння, належне виконання громадянських обов’язків, повага у подружньому житті, психічні страждання та залежності, а також багато інших викликів», – пояснив Єпископ Риму. Він зауважив, що душпастирі не можуть бути фахівцями у всьому, а тому необхідно також прислухатись до багатьох компетентних осіб.
Перелічені завдання, як підкреслив Лев XIV, мають бути продумані і зроблені разом, як Божий народ, під проводом пастирів. Відтак Святіший Отець висловив переконання, що шлях, яким Церква прямує останніми роками, приведе також і в Римській дієцезії «до зрілості в синодальності, спільності, співвідповідальності та місії».
