Під час аудієнції для учасників Генеральних Капітул та Асамблей кількох богопосвячених спільнот, Папа Лев XIV заохотив присутніх пам’ятати про сміливі початки їхніх попередників та продовжувати свою місію з вірою і великодушністю.
Про це пише Vatican News.
У четвер, 18 вересня 2025 року, Папа Лев XIV прийняв на аудієнції у Ватикані учасників Генеральних Капітул та Асамблей кількох спільнот богопосвяченого життя: Місіонерів Найсвятішої Крові, Товариства Марії (Марісти), Францисканців Непорочної Діви Марії та Урсулянок Непорочної Діви Марії. Папа зазначив, що їхні Згромадження «є чудовим свідченням, в якому відображається різноманітність дарів, дарованих Богом засновникам і засновницям, які, відкриті для дії Святого Духа, вміли розпізнавати знаки часу і з просвітленим розумом відповідати на потреби, що поступово поставали» (св. Йоан Павло II, Апостольське напоумлення Vita consecrata, 9).
Спільнота – місце примноження дарів
Пригадуючи засновників цих чернечих Інститутів та справи, які вони започаткували, Святіший Отець сказав, що «саме ця різноманітна спадщина привела їх сюди сьогодні, і ми можемо підкреслити деякі її об’єднуючі аспекти». «Перший, – мовив Єпископ Риму, – це важливість спільного життя у чернечому покликанні, як місця освячення й джерела натхнення, свідчення і сили в апостольстві». Він зазначив, що у спільноті брати та сестри «не тільки користуються своїм даром, але й примножують його, ділячись ним з іншими, і насолоджуються плодами дару інших, як своїми власними». «Святий Дух надихнув тих, хто був перед вами, об’єднатися з сестрами і братами, яких Провидіння поставило на їхньому шляху, щоб у спільноті добрих людей добро примножувалося і зростало», – вів далі Лев XIV.
Послух є великим виявом любові
Другий аспект, на якому зупинився Папа, – «це фундаментальна цінність послуху, як вияву любові в чернечому посвяченні. Святіший Отець зауважив, що «сьогодні говорити про послух не дуже модно: його вважають відмовою від власної свободи. Але це не так. Послух, у його найглибшому значенні, є активним і щедрим слуханням іншого, є великим актом любові, яким ми погоджуємося померти для себе, щоб брат і сестра могли зростати і жити». Папа зазначив, що любов, «прожита з вірою прокладає світлий шлях самовіддачі, який може дуже допомогти світові, в якому ми живемо, відкрити для себе цінність жертви, здатність до тривалих стосунків і зрілість у співіснуванні, що виходить за межі “почуттів” моменту, щоб зміцнитися у вірності».
Відкритість до знаків часу
Третій аспект, про який висловився Єпископ Риму, – це увага до знаків часу: «Без цього відкритого і чуйного погляду на реальні потреби братів жодне з ваших згромаджень ніколи б не виникло». «Ваші засновники та засновниці були людьми, здатними спостерігати, оцінювати, любити, а потім діяти, ризикуючи великими стражданнями, навіть ціною втрати себе самого, щоб служити братам у їхніх реальних потребах, розпізнаючи в потребі ближнього голос Бога», – додав він. Пригадуючи Апостольський лист Папи Франциска «До всіх богопосвячених осіб з нагоди Року богопосвяченого життя», від 21 листопада 2014 р., Лев XIV заохотив присутніх «пам’ятати про сміливі початки своїх попередників, щоб в їхньому шляху віднайти натхненну іскру, ідеали, проекти, цінності, які їх супроводжували» та використовувати їх у служінні «тут і тепер». Святіший Отець подякував учасникам Генеральних Капітул за все добро, яке вони роблять «щодня в багатьох частинах світу» та заохотив «продовжувати свою місію з вірою і великодушністю».
