За участі представників різних конфесій Папа Лев XIV віддав шану мученикам і свідкам віри XXI століття. Богослужіння, вписане в програму Святого Року, вібулося в базиліці святого Павла за мурами.
Про це пише Vatican News.
«Один пакистанський хлопчик, Абіш Масіх, який загинув під час теракту проти католицької церкви, написав у своєму зошиті: “Making the world a better place” (Зробити світ кращим). Мрія цього хлопчика спонукає нас відважно свідчити про нашу віру, щоб разом бути закваскою мирного і братерського людства», – цими словами Папа Лев XIV підсумував свою проповідь, яку він виголосив під час вшанування мучеників і свідків віри XXI століття. Богослужіння, яке належить до програми відзначення Ювілейного року, відбулося за участю представників інших конфесій в базиліці святого Павла за мурами в неділю, 14 вересня 2025 року. Нагадаємо, що з доручення Папи Франциска спеціальна комісія при Дикастерії у справах визнання святих, створена 2023 року, збирала та документувала свідчення про людей, які загинули через свою віру в Христа, незалежно від конфесійної приналежності, щоб вшанувати їх у контексті Святого Року.
Оскільки цього дня чимало християнських конфесій відзначали свято Воздвиження святого хреста, богослужіння розпочалося внесенням хреста та встановленням його на почесному місці. Далі розпочалася Літургія Слова, під час якої прозвучали уривок з Книги Мудрості, з другого послання святого Павла до Тимотея та з Євангелії від Матея, в якому Ісус проповідував блаженства.
Найсправжніше сопричастя
Цитуючи слова з вечірні у візантійському обряді з нагоди празника Воздвиження, що описує Христовий хрест, наше спасіння, як «надію християн» і «славу мучеників», Папа на початку богослужіння привітав представників православних і давньосхідних православних Церков, церковних християнських спільнот та екуменічних організацій, подякувавши за те, що прийняли запрошення взяти участь у цій молитві. «Ми переконані, що martyria (свідчення-мучеництво) аж до смерті є “найсправжнішим сопричастям, яке може бути з Христом, Який проливаю свою кров, й у цьому жертвоприношенні робить близькими тих, що раніше були віддаленими”», – сказав він, цитуючи енцикліку святого Йоана Павла ІІ «Ut unum sint», додаючи, що разом з цим святим Папою ми сьогодні також можемо ствердити, що «там, де ненависть, здавалося, пронизувала кожен аспект життя, ці відважні слуги Євангелія та мученики за віру наочно продемонстрували, що “любов сильніша від смерті”».
«Згадуємо цих наших братів і сестер, дивлячись на Розп’ятого. Своїм хрестом Ісус показав нам справжнє обличчя Бога, Його безмежне співчуття до людства; Він взяв на Себе ненависть і насильство світу, щоб розділити долю всіх принижених і пригноблених», – мовив проповідник.
Безсмертна надія
Як зазначив далі Святіший Отець, також і сьогодні чимало наших братів і сестер у вірі, даючи свідчення у важких ситуаціях і ворожих контекстах, несуть Господній хрест і про них Ісус каже: «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради». Вони платять ціною свого життя за вірність Євангелію, зусилля на користь справедливості, боротьбу за релігійну свободу, солідарність з убогими. Й у очах світу вони зазнали «поразки», але, як каже Книга Мудрості, «їхня надія сповнена безсмертя». «Браття й сестри, протягом Ювілейного року ми відзначаємо надію цих мужніх свідків віри. Це надія, сповнена безсмертя, бо їхнє мучеництво й надалі поширює Євангеліє у світі, позначеному ненавистю, насильством і війною; це надія, сповнена безсмертя, бо, хоч їхні тіла й були вбиті, ніхто не зможе заглушити їхній голос чи викреслити любов, яку вони дарували; це надія, сповнена безсмертя, бо їхнє свідчення залишається пророцтвом перемоги добра над злом», – сказав Папа, підкреслюючи, що їхня надія «беззбройна», бо вони засвідчили віру не силою чи насильством, але «лагідною силою Євангелія».
«Мені спадає на думку євангельська сила сестри Дороті Стенґ, яка боролася за права безземельних в Амазонії: тим, хто збирався її вбити, просячи зброю, вона показала Біблію і відповіла: «Ось моя єдина зброя». Маю на думці отця Раґіда Ґанні, халдейського священика з Мосула в Іраку, який відмовився воювати, щоб показати, як поводиться справжній християнин. Маю на думці брата Френсіса Тофі, англіканина і члена Меланезійського братерства, який віддав життя за мир на Соломонових островах», – вів далі Лев XIV, підкреслюючи, що таких прикладів можна навести багато, бо «й до сьогодні не скінчилося переслідування християн, ба більше, в деяких частинах світу воно посилилося».
Екуменізм крові як спонука до сопричастя
Святіший Отець підкреслив, що ми не можемо й не хочемо забувати про це. І робимо це, переконані, що як у перші віки, так і в третьому тисячолітті «кров мучеників – засів нових християн», як казав Тертуліан. «Тому я хочу ще раз наголосити на зусиллях Католицької Церкви зберігати пам’ять про свідків віри всіх християнських традицій. Комісія з питань нових мучеників при Дикастерії у справах визнання святих виконує це завдання, співпрацюючи з Дикастерією сприяння єдності християн», – сказав Лев XIV, покликаючись на нещодавній синод про синодальність, під час якого було визнано, що екуменізм крові єднає християн різних конфесій, які «разом віддають життя за Ісуса Христа», а «свідчення їхнього мучеництва є красномовнішим за будь-які слова: єдність походить з Господнього хреста». «Нехай же кров багатьох свідків наблизить той благословенний день, коли ми будемо пити з однієї чаші спасіння!» – побажав Святіший Отець.
Вшанування свідків віри
Після проповіді та моменту молитовної тиші з метою призадуми розпочалося вшанування мучеників і свідків віри. Представники різних конфесій різними мовами почергово зачитували блаженства, згадку про категорії різних свідків у різних контекстах сьогодення, молитовні наміри, після яких при хресті встановлювалася запалена лампада. Були наведені також деякі випадки життя, свідомо відданого за віру та за звіщення Євангелія, зокрема, й через діла милосердя. Далі відбулося спільне визнання віри, проказавши Нікео-Константинопольський Символ віри, а після проказування молитви «Отче наш» Папа Лев XIV разом з представниками інших конфесій уділили благословення.
