Католицька Церква у Франції й надалі переживає кризу покликань до богопосвяченого життя. Водночас змінюється мотивація молодих осіб, які обирають чернечий шлях. Вони йдуть до монастиря передусім заради Бога, прагнучи молитви, літургії та досвіду трансцендентності. Це справжній поколіннєвий перелом у порівнянні з попередніми поколіннями, які більше зосереджувалися на соціальному служінні. Більшість нових покликань походить із «дуже католицьких» середовищ.
Про це пише Vatican News.
Минулого вікенду в Парижі відбувся національний Ювілей богопосвяченого життя, що зібрав близько тисячі учасників. У Франції сьогодні налічується понад 17 тисяч сестер монахинь, майже 5 тисяч братів монахів, 3 тисячі священників із чернечих спільнот і понад 600 богопосвячених дів.
З цієї нагоди газета La Croix опублікувала результати дослідження соціолога релігії Ізабель Жонво, яка вивчала нові чернечі покликання та їхню мотивацію.
«Прагнуть молитви і трансцендентності»
За словами дослідниці, сьогодні молодь не вступає до орденів через конкретні завдання, як-от учительську, лікарняну чи місійну діяльність. «У нових поколіннях відбувається повернення до очікувань суто релігійних, у противагу тим, які надмірно наголошували на соціальному вимірі. Молоді прагнуть молитви і досвіду трансцендентного», – пояснює Жонво.
Покликання з «дуже католицьких» родин
Хоча у Франції спостерігається хвиля навернень серед молоді з далеких від Церкви середовищ, більшість тих, хто сьогодні обирає чернече життя, походять із родин, глибоко вкорінених у вірі. 85% нових кандидатів були охрещені немовлятами, 76% щонеділі відвідували богослужіння разом із батьками. Половина належала до скаутського руху, переважно «Скаутів Європи». Багато хто в дитинстві був міністрантом.
Покликання, відкрите змалку
Часто покликання зростало поступово, у сприятливому середовищі. Так, Маржорі розповідає, що завдяки молитві в родині дуже рано відчула Божу присутність. У 9 років під час реколекцій у бенедиктинок вона вперше «досвідчила покликання»: «Бачачи радість сестер і красу співу, я подумала: хочу стати сестрою». Її шлях у скаутському русі лише зміцнив це прагнення.
Брат Нікола-Жозеф, капуцин, пригадує своє навернення у 14 років: «На шкільному подвір’ї я раптом зрозумів, що Бог існує і любить мене». Відтоді він попросив можливості служити на Літургії, «щоб бути ближче до Євхаристії».
Прагнення радикальності
Молоді черниці й ченці одностайно говорять про «прагнення радикальності». Їх приваблює спосіб життя, наповнений молитвою і служінням, із вимогами целібату та відданості. Вони хочуть більш вимогливого життя, ніж те, яке пропонує сучасне суспільство.
