Як і щороку у вересні, особи, які носять скапулярій, мали можливість зустрітися у санктуарії Матері Божої Бердичівської. Близько 70 людей з Києва, Житомира, Коростеня, Коростишева, Понінки та Бердичева прибули в суботу, 6 вересня, щоб подякувати за захист Матері Божої. Про цей захист їм нагадує скапулярій, який вони носять вдень і вночі – у вигляді двох простих шматочків коричневої тканини або медальйончика.
Перша частина зустрічі була присвячена знайомству учасників, а наступною в базиліці стали годинки на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Конференцію виголосив отець Мацей Яворський OCD, який майже 20 років служить місіонером в Африці, у Руанді та Бурунді – країнах, чия новітня історія позначена кривавими війнами та геноцидом.
Від самого початку свого служіння отець Мацей наполегливо збирав свідчення про акти героїчної віри та любові до ближнього, які, немов уламки золота з попелу, можна віднайти серед жахливих подій. Хоча важко уявити, як люди могли зважитися на такі жорстокі вчинки, ще більш вражаючими є факти, що свідчать про надзвичайну благодать, яку Бог дарував тим, хто подолав страх і свідомо пожертвував своїм життям, аби не зректися віри чи не засудити іншу людину, часто з ворожої етнічної групи, на смерть. Отець Мацей поділився кількома такими свідченнями під час своєї конференції, надихнувши слухачів на глибокі роздуми та зміцнення надії.
Наші місіонери є свідками процвітаючих спільнот віруючих у цих країнах сьогодні, незважаючи на складну суспільну та політичну ситуацію.
Після конференції Євхаристію очолив отець Максиміліан Подвіка OCD. Після обіду пані Гелена та пані Людмила поділилися своїми свідченнями про захист Пресвятої Діви Марії. Завершенням зустрічі стала молитва славних таємниць Розарію, під час якої паломники довірили свої наміри заступництву Пресвятої Богородиці.
Особливе враження на учасників справила молитва, якою отець Мацей поділився під час своєї конференції. Її цитує Папа Франциск у своїй останній енцикліці Dilexit nos – про людську та божественну любов Серця Ісуса Христа. Вона належить святому Клоду де Ла Коломб’єру: «Боже мій, я твердо вірю, що Ти піклуєшся про всіх, хто покладає на Тебе свою надію. Вони нічого не потребують, коли покладаються на Тебе в усьому. Тому я вирішую жити в майбутньому без жодних турбот і відкинути всі свої тривоги (…). Я ніколи не втрачу своєї надії. Я буду зберігати її до останньої миті свого життя. Усі демони пекла марно шукатимуть можливості забрати її у мене (…). Навіть якщо деякі очікують щастя від свого багатства чи талантів; навіть якщо інші покладаються на невинність свого життя, на суворість своїх покут, на кількість своїх милостинь чи на палкість своїх молитов (…), все ж, Господи, моя довіра до Тебе – це моя єдина довіра: ця довіра ніколи нікого не обдурить (…). Тому я впевнений, що буду щасливий вічно, бо твердо сподіваюся, що так і буде, і саме від Тебе, мого Бога, походить вся моя надія» (Dilexit nos, 126).
Отець Рафал Мишковський OCD
