Проповідь папського легата кардинала Крешенціо Сепе, архієпископа-емерита Неаполя під час Святої Меси у митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії у Львові. Урочиста Літургія, що відбулась 6 вересня, стала центральним святкуванням ювілею 650-річчя Львівської (Галицької) митрополії.
Дорогі брати і сестри у Христі!
З великою радістю та вдячністю я сьогодні приїжджаю до Львова, щоб разом з вами дякувати Богові за 650 років існування Львівської (Галицької) митрополії.
Насамперед, як папський посланець, що представляє Верховного Пастиря Вселенської Церкви, я прибув на це святкування з посланням довіри,єдності та надії. Це послання сьогодні є виразом турботи Папи Лева XIV про всю Митрополію та про Україну у важкий час війни,коли є так багато страждань у людських долях.
Моя присутність є виконанням бажання Папи Лева XIV, що міститься в апостольському листі, адресованому мені, і тому я сердечно вітаю всіх моїх братів у єпископстві, на чолі з архиєпископом Мечиславом Мокшицьким, Львівським митрополитом, представників державної влади, священників, монахинь, семінаристів, парафіяльні спільноти та всіх вірних, присутніх тут сьогодні, і тих, які єднаються з нами через ЗМІ.
Брати і сестри!
Перш ніж заглибитися в історію вашої Архидієцезії, задумаймося над словами сьогоднішньої літургії. В Першому читанні Пророк Єзекиїл сповіщає,що Бог шукатиме своїх овець, піклуватиметься про них, пастиме їх і носитиме на своєму лоні. Це є старозавітне пророцтво про Ісуса, Доброго Пастиря, який віддав своє життя на хресті за спасіння людства і який воскрес із мертвих, щоб Його вівці мали життя та мали його вдосталь. З цієї причини Ісус може сказати про себе: «Я – Добрий Пастир», але водночас Він додає: «Маю інших овець, які не є з цієї кошари;і їх Я маю привести, і вони почують Мій голос, і буде одна отара,один пастир».
Це глибоке бажання Христа виражене також і в притчі про виноградну лозу. Хто перебуває на виноградній лозі, тобто в Христі, той приносить багато плоду, бо Ісус каже: «Без Мене ви нічого не можете зробити». Це прищеплення до Христа, виноградної лози, відбувається протягом століть у Церкві, особливо через таїнство Хрещення, якому завжди передує проголошення Євангелія. Також і на цій Українській землі Церква звіщала Добру Новину про Христа. Задовго до заснування Львівської митрополії люди, які тут жили, чули слова Христа, звернені до апостолів: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». З цими словами християнство вкорінювалося на цій Українській землі.
Були засновані єпархії та парафіяльні громади, народилася християнська культура, мистецтво, традиція, які дозволяли людям переживати навіть найважчі моменти. Той, хто сьогодні захотів би вирвати це коріння та позбавити нас нашої християнської ідентичності, був би подібний до того, хто відриває гілки від Христа, виноградної лози.
Як для дерева чи рослини корінь – це не зайве доповнення, а джерело життя, так і коріння нашої християнської ідентичності є умовою і, водночас, гарантією нашого здорового розвитку та нашого майбутнього в родині, суспільстві та всій спільноті країн, що виросли з Євангелія та традиції Церкви.
Дорогі брати і сестри!
А тепер повернімося до історії. Галицька митрополія була заснована в 1375 році буллою Святішого Отця Урбана VI. Даний історичний момент відкрив у цій частині Європи нову сторінку історії Церкви, зміцнюючи її структуру та її духовну присутність. Протягом століть Львів був місцем зустрічі багатьох культур та вірувань. Поляки, українці, вірмени та євреї жили пліч-о-пліч у гармонії та злагоді. І саме в цьому плавильному котлі національностей та культур формувалася християнська спадщина, яка надихала, розпалювала діалог та зміцнювала спільноту Вселенської Церкви.
Можливо, саме тому Митрополія переможно пережила злети та падіння: часи Реформації, період розділів, Другу світову війну, комунізм – завжди наново відкриваючи свою місію, стаючи маяком надії. Врятовані храми, збережені традиції, духовне багатство наших предків – все це ваша спадщина, за яку сьогодні ви несете відповідальність.
650 років – це історія віри, вкорінена в Євангелії, яка передається з покоління в покоління. Це плід праці пастирів, священників, катехетів, монахів та монахинь, а також мирян.
Саме тут, протягом століть, Бог виховував святих людей – пастирів, монахів, монахинь, черниць та мирян, – які своєю вірою, служінням та любов’ю до ближніх свідчили про Господню присутність у світі.
Ми згадуємо блаженного Якова Стрепу, францисканця та архиєпископа Львівського, який з великим запалом приніс Євангеліє на Русь і був взірцем пастиря, відданого народові.
Святий Йоан з Дуклі, також францисканець, апостол милосердя та смирення, який провів свої останні роки у Львові, випромінюючи святість.
Святий Йосиф Більчевський, архиєпископ Львівський, який жив на початку 20 століття, відомий вчений та людина молитви, але перш за все пастир, який піклувався про бідних та дбав про єдність Церкви.
Поряд з ним працював святий Зигмунт Гораздовський – священник, який присвятив своє життя бідним, хворим та сиротам, заснувавши Конгрегацію Сестер Святого Йосифа.
Святий Зигмунт Щенсний Фелінський, якого пам’ятають як «пастиря у вигнанні», є взірцем священницької відданості, національної єдності та євангельської любові. Він був засновником Францисканок Родини Марії.
Блаженна Марцеліна Даровська, засновниця Конгрегації Сестер Непорочного Зачаття. Вона присвятила себе вихованню дівчат та розбудові християнської сім’ї (не лише на східних прикордонних територіях).
І нарешті, блаженна Марта Вєцка – молода вінкентійська черниця, яка в дусі мовчазної жертви віддала своє життя, служачи хворим у лікарні.
Ми не можемо забувати безлічі мирян, особливо тих, хто під час комуністичних переслідувань не лише залишався вірним Церкві, а й, ризикуючи власним життям, таємною катехізували та докладали величезних зусиль для збереження віри у своїх сім’ях.
Усі вони – духовенство та миряни, жінки та чоловіки – освячувалися у повсякденному житті, часто серед складних умов та перепетій історії.
Їхнє життя нагадує нам про те, що кожен з нас, незалежно від місця чи часу в якому живемо, є покликаний до святості. Вони добре зрозуміли слова Ісуса записані в Євангелії від Матвія: «Ідіть і зробіть учнями всі народи… І ось, Я з вами по всі дні до кінця віку». Це місіонерське доручення стало метою їхнього життя й залишається актуальним і сьогодні у Львівській митрополії, тобто для вас і для мене.
Нехай ця духовна спадщина нагадує нам, звідки ми родом, до чого ми покликані і що ми є свідками Божої любові, Його милосердя та єдності.
Тож, як вірні, підтримані таїнствами, спільно будуйте живу Церкву, відкриту на потреби бідних, відкинутих та хворих. Особливо зараз, під час сучасної напруженості та конфліктів, Львівська митрополія може бути прикладом життя у Святому Дусі, сильного єдністю, багатого на ідентичність,відкритого на діалог та прощення.
Дорогі брати та сестри!
У рік відзначення 650-річчя Львівської (Галицької) митрополії історія переплітається з драмою сьогодення. Триваюча війна залишає болісний сліду житті людей: біженців, поранених, зневірених, стражденних, померлих.
У цьому контексті ми особливо вдячні за вашу непохитну відданість, за свідчення віри, надії та любові, яке ви даєте тут у Львові. Дякуємо вам за ваші відкриті серця та конкретні дії щодо тих, хто найбільше цього потребує. Ваше служіння є знаком Христового милосердя.
Будь ласка, прийміть ці слова вдячності як вираз нашої єдності в молитві та солідарності. Нехай Господь зміцнить Архиєпископа та всю спільноту Митрополії в цій нелегкій, але святій місії.
За святим Йоаном Павлом II хочу повторити слова, які він свого часу сказав у Львові: «Duc in altum – випливи на глибину». Я закликаю вас, як і він, не боятися йти за Христом, незважаючи на історичні та політичні труднощі. Плекаймо віру, незважаючи на численні труднощі, та будуймо майбутнє в дусі любові, миру та єдності.
Цей папський заклик «Duc in altum» став символом духовного оновлення та надії, що Україна знову знайде своє місце в Європі як країна з глибоким християнським корінням. Нехай небо Львова та України відкриється на прийняти бажаного миру, а не ракет чи безпілотників, які несуть лише смерть та руйнування.
У всьому цьому нехай вас веде Мати Божої Благодаті, Прекрасна Зірка міста Львова. Важко йти самому, тому йдіть з Марією, бо Вона, Mater Ecclesiae, Мати Церкви, є взірцем смирення, послуху Божому Слову та служіння.
Насамкінець, Брати і Сестри, передаю вам благословення Святішого Отця Лева XIV, який благословляє Львів і всю Митрополію і який у єдності зі святим Йоаном Павлом II, довіряє вас опіці Божої Матері та нагадує вам: «Господь з вами! Не бійтеся!».
Нехай Святий Дух оживляє вас, веде і зміцнює в єдності та любові – сьогодні і завжди.
Нехай Богоматір супроводжує вас! Амінь!
