Коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в останню неділю серпня Ісусову притчу про місця за столом, Папа Лев XIV наголосив на важливості зустрічей в житті, перестерігаючи від небезпеки, пов’язаної з духом суперництва.
Про це пише Vatican News.
«Приймати гостей розширює простір серця, а гостювати вимагає смирення, щоб увійти в чужий світ. Цими жестами, що зближують, живиться культура зустрічі», – сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи свою недільну катехизу 31 серпня 2025 року. Промовляючи з вікна Апостольського палацу у Ватикані до римлян, паломників і туристів, які зібралися опівдні на молитву «Ангел Господній», Святіший Отець коментував розповідь святого євангелиста Луки про те, як Ісуса запросив у гості один з фарисейських начальників. «Перебувати разом за столом, особливо в дні відпочинку чи свята, – це в кожній культурі знак миру й спільності», – підкреслив він.
Стати гостем по-справжньому
Однак, як зауважив Наступник святого Петра, «зустрічатися не завжди дається легко». Євангелист розповідає, що співтрапезники «стежили» за Ісусом, адже найригористичніші тлумачі передання дивилися на Нього з підозрою. Та попри все, зустріч відбулася, бо «Ісус реально наближається», стає гостем по-справжньому та з пошаною. «Він відмовляється від тих хороших манер, які є лише формальністю, щоб уникнути взаємного залучення. Таким чином, у власному стилі, за допомогою притчі, Він описує те, що бачить, і спонукає тих, хто за ним стежить, до роздумів. Він помітив, що існує гонитва за першими місцями. Це відбувається і сьогодні, не в родині, а в ситуаціях, коли важливо “показати себе”; тоді перебування разом перетворюється на суперництво», – сказав Папа.
Покликані до свободи
За словами Лева XIV, збиратися разом за євхаристійною трапезою у день Господній, тобто, в неділю, означає також і для нас «залишити слово Ісусові». «Він охоче стає нашим гостем і може описати нам, як Він нас бачить. Дуже важливо побачити себе Його очима: задуматися над тим, як часто ми зводимо життя до змагання, як ми вибиваємося з сил, щоб отримати якесь визнання, як ми без потреби порівнюємо себе одні з одними. Зупинитися, щоб подумати, дати змогу Слову, яке ставить під сумнів пріоритети, що займають наше серце, потрясти нас: це досвід свободи. Ісус кличе нас до свободи», – наголосив Святіший Отець, зазначивши, що в Євангелії слово «покора» використовується для опису «сповненої форми свободи».
Як пояснив Папа, покора – це «свобода від себе самих». Вона народжується тоді, коли в центрі наших інтересів справді постає Боже Царство та його справедливість, завдяки чому «можемо дивитися далеко». «Ті, хто вивищує себе, як правило, здається, не знайшли нічого цікавішого від себе, і в глибині душі вони дуже невпевнені в собі. Але ті, хто усвідомив, що вони є дуже цінними в очах Бога, хто глибоко відчуває, що є сином або донькою Бога, мають більш важливі речі, якими варто звеличуватися, і мають гідність, яка сяє сама по собі. Вона виходить на перший план, займає перше місце, без зусиль і без стратегій, коли замість того, щоб послуговуватися ситуаціями, ми вчимося служити», – мовив Лев XIV, запрошуючи молитися за те, щоб «Церква була для всіх тренувальним залом покори», тобто, тим домом, де всім завжди раді, «де не здобуваються місця і де Ісус ще може взяти слово, щоб виховувати нас до своєї покори, до своєї свободи».
