В італійському місті Ріміні готується до відкриття 46-й Мітинг за дружбу між народами. Через Державного Секретаря Святого Престолу його організаторів і учасників привітав Папа Лев XIV, поділившись деякими думками щодо цьогорічної теми.
Про це пише Vatican News.
«Ми більше не можемо дозволити собі чинити опір Божому Царству, яке є Царством миру», і там, де очільники держав та міжнародних інституцій «здаються нездатними забезпечити верховенство права, посередництва та діалогу, релігійні спільноти та громадянське суспільство повинні наважитися на пророцтво». Пророцтво, яке вимагає відмовитися від «ідолопоклонства прибутку», яке поставило під загрозу справедливість і мир, щоб «служити Живому Богу» і перекласти Євангеліє «у форми розвитку, альтернативні шляхам зростання без справедливості та сталості». Тоді «пустеля ставатиме садом», а «місто Боже», провіщене святим Августином, «преображатиме наші спустошені місця». Такі роздуми і побажання Папи Лева XIV знаходимо у посланні за підписом кардинала Пʼєтро Пароліна, яке Державний Секретар з доручення Святішого Отця надіслав Преосвященному Ніколо Ансельмі, єпископу Риміні, з нагоди 46-го Мітингу за дружбу між народами, що відбуватиметься в цьому італійському місті на Адріатичному узбережжі від 22 до 27 серпня 2025 року.
Мітинг за дружбу між народами – це один із найбільших у світі християнських форумів, який у серпні збирає кількасот тисяч відвідувачів виставок та учасників конференцій, дебатів та семінарів. Ці зустрічі, присвячені діалогові та порозумінню, організовує міжнародний католицький рух «Спільність і визволення» (Comunione e liberazione). Сорок років тому група молодих людей на чолі з отцем Луїджі Джуссані (1922-2005), засновником цього руху, вирішила влаштувати мітинг – невелику зустріч друзів, щоб «розповісти всім про ту красу, яку їм пощастило зустріти в житті». Із скромного початку Мітинг швидко переріс у міжнародний християнський форум, який проходить у виставковому кварталі міста Ріміні.
«У пустельних місцях будуватимемо з нових цеглин»
Послання натхненне темою зустрічі, яка звучить: «У пустельних місцях будуватимемо з нових цеглин». Тема, як підкреслюється, є закликом до надії, «яка не розчаровує». У пустелі, насамперед, народжується Божий народ, який лише в мандрівці серед її суворих умов «дозріває до вибору свободи». І Бог з Біблії «робить її квітучою, як сад надії». Пустеля – це також місце, де «від імені всіх нас», монахи та монахині шукають близькості з «Господом тиші та життя». Папа цінує те, що одна з виставок Мітингу присвячена свідченню мучеників Алжиру, в яких «сяє покликання Церкви жити в пустелі в глибокій єдності з усім людством, долаючи стіни недовіри, що протиставляють релігії та культури», повністю наслідуючи «втілення та дарування Божого Сина».
Підготувати «нові цеглини», з яких можна будувати «те майбутнє, яке Бог вже приготував для всіх, але яке відкривається тільки тоді, коли ми приймаємо один одного», як йдеться в посланні, допоможуть «діалоги між католиками різних напрямків, віруючими інших конфесій та невіруючими». Щоб «наважитися на пророцтво», релігійні спільноти та громадянське суспільство повинні піддатися тому, щоб вийти в пустелі та побачити, що може народитися «з надто великого невинного болю». Тож Папа закликає «надавати ім’я та форму новому, щоб віра, надія та любов трансформувалися у велике культурне навернення». У посланні згадується «дорогий Папа Франциск» та «вибір на користь убогих» як теологічна категорія Апостольського напоумлення Evangelii Gaudium. Бог же «обрав смиренних», «безсилих» і «став одним із них, щоб написати в нашій історії свою історію». В ньому також згадується енцикліка Fratelli tutti та заклик залучати тих, хто «має іншу точку зору, бачить ті аспекти дійсності, які не визнають центри впливу, де приймаються найважливіші рішення».
Не можемо ігнорувати опустелювання світу
Отже, як зазначається в посланні, присутність християн у сучасних суспільствах, «беззбройна і обеззброююча», повинна втілювати Євангеліє Царства «у форми розвитку, альтернативні шляхам зростання без справедливості та сталості». Щоб служити живому Богу, підкреслює Лев XIV, потрібно відмовитися від «ідолопоклонства прибутку, яке серйозно підірвало справедливість, свободу зустрічей і обміну, участь усіх у спільному благові та, зрештою, мир». Не слідує за Христом, додає він, «віра, яка залишається осторонь опустелювання світу або та яка, опосередковано, сприяє його толеруванню».
