«Спокій Папи Лева – це відповідь на людське й релігійне занепокоєння у важкі часи», – зазначає Андреа Ріккарді, засновник Спільноти Святого Егідія.
Про це пише Vatican News.
Через сто днів після обрання Папи Лева XIV Андреа Ріккарді – посередник у мирних переговорах у Мозамбіку, Гватемалі, Кот-д’Івуарі, Гвінеї, колишній міністр міжнародного співробітництва в уряді Італії – ділиться своїми спостереженнями в інтерв’ю для La Stampa.
Зло не переможе
За словами Ріккарді, Ювілей молоді став справжньою несподіванкою. «Між смертю Франциска та інтронізацією Лева з’явився оновлений інтерес до Церкви. Перше послання нового Понтифіка – “Зло не переможе”, і це має велике значення в умовах воєн у Європі, Газі та Судані», – наголошує він.
Молодь прибувала до Тор Вергата у кількості, що перевищила всі очікування: «Очікували 500 тисяч, а приїхало понад мільйон. Це свідчить, що Папа Лев торкається питань, які близькі багатьом, навіть у час кризи Церкви».
Криза – можливість для майбутнього
На запитання про його книгу “Церква горить” Ріккарді відповідає: «Так, але є й суперечливі знаки: відновлене освячення Нотр-Даму, хрещення 18 тисяч молодих у Франції. Релігійна потреба існує, і спокій Лева її задовольняє».
Історик підкреслює, що криза не обов’язково означає кінець: «Вона може стати нагодою для відкриття майбутнього. Ризик полягає в тому, щоб обмежитися виживанням і спогадами про кращі часи. Вихід – жити в кризі як місіонер, так, як це робить Папа Лев».
Спокій і віра проти війни
«Документи й рішення з’являться, але його спокій – це спокій віруючого, попри тривогу світу, в якому знову говорять про ядерне протистояння», – додає Ріккарді.
«Конфлікти не зупиняються, а Папа залишається вірним Євангелію миру. Спокій, віра і мир стоять разом, щоб визволити нас від підпорядкування війні», – підкреслює історик.
За його словами, Святіший Отець прагне «зламати» епоху сили, щоб перейти до «епохи переговорів» і права: «Його послання миру вкорінене у вірі, але воно не абстрактне. Лев XIV уміє говорити про мир і війну конкретно».
Людина надії у складні часи
Ріккарді наголошує, що понтифікат не можна зводити лише до призначень чи зовнішніх атрибутів: «Він представляє себе як єпископ Рима, але також є сином Ордену августинців і добре знає, що керування спільнотою – справа нелегка. У ці депресивні часи він є людиною надії».
Подібно до Йоана Павла ІІ, Папа Лев розуміє, що важливо надихати людей. Він зберігає оптимізм і переконаність у тому, що Церква може змінювати світ і сприяти миру, навіть якщо сама Церква переживає кризу через зменшення кількості практикуючих вірних.
Ріккарді підсумовує: Лев XIV – це «спокійна, розважлива людина, яка продовжує синодальну спадщину Франциска, але водночас черпає з традиції понтифіків Собору».
