Прощення ніколи не є даремним. Навіть якщо інший його не приймає, воно визволяє того, хто його дарує: воно розтоплює образу, повертає спокій, повертає нас самих до себе. Про це говорив Папа Лев XIV під час середової зустрічі з паломниками, роздумуючи над євангельською розповіддю про те, як Ісус під час тайної вечері подав кусень Юді, який зрадив Його.
Про це пише Vatican News.
Не просто жест взаємоподілу, а щось набагато більше – остання спроба любові не здатися. Цим, за словами Папи Лева XIV, є «один з найбільш вражаючих і яскравих жестів» в Євангелії, яким він назвав той момент, коли Ісус під час тайної вечері подав кусень тому, хто готувався Його зрадити. Над цією подією з життя Ісуса він роздумував під час загальної аудієнції, яка в середу, 20 серпня 2025 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані.
Покликаючись на початку аудієнції уривок з Євангелії від Йоана, Святіший Отець звернув увагу на «глибоку духовну чутливість», з якою євангеліст розповідає про те, що «під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив Його», Ісус, «знаючи, що вибила Його година», полюбив своїх «до кінця». «Любити до кінця – ось ключ для того, щоб зрозуміти Христове серце. Любов, яка не зупиняється перед обличчям відкинення, розчарування, а навіть і невдячності», – сказав Лев XIV.
Справжнє прощення не чекає на покаяння
Як зазначив Папа, Ісусу «знає годину», але не піддається їй пасивно, Він обирає її. Він розпізнає той момент, коли «Його любов повинна перейти через найболючішу рану», тобто, зраду. Але не відступає, не звинувачує і не захищається, «але далі любить», тобто, вмиває ноги, вмочує хліб і подає його. «Той, кому я кусень, умочивши, подам», – каже Ісус, і цим «простим і смиренним жестом» несе свою любов до кінця. «Він зрозумів, що свободу іншого, навіть коли той заблукав у злі, все ще можна досягти світлом лагідного жесту. Бо Він знає, що справжнє прощення не чекає на покаяння, а пропонується першим, як безплатний дар, ще до того, як буде прийнятий», – мовив Наступник святого Петра.
Все задля нашого спасіння
Однак Юда, вів далі Святіший Отець, «не збагнув цього». Як читаємо в Євангелії, коли він отримав кусень, «сатана ввійшов у нього». «Цей фрагмент вражає нас: немовби зло, яке до того моменту було приховане, проявилося після того, як любов показала своє максимально неозброєне обличчя. І саме тому, браття й сестри, цей кусень є нашим спасінням: бо він говорить нам, що Бог робить усе – абсолютно усе – щоб дістатися до нас, навіть у той час, коли ми відкидаємо Його», – сказав Лев XIV, додаючи, що саме в цьому «прощення проявляється в усій своїй могутності та показує конкретне обличчя надії». Це «не забуття і не слабкість», а здатність «залишити іншого вільним, хоч і полюбивши його до кінця». «Любов Ісуса не заперечує правду болю, але не дозволяє, щоб зло було останнім словом. Ось яке таїнство Ісус звершує для нас, в якому також і ми, іноді, покликані брати участь», – додав Папа.
Вже серед ночі пробивається світло
За словами Наступника святого Петра, у той час, як ми бачимо, як розбиваються стосунки, як залишаються несказаними чимало слів, Євангеліє показує нам, «що завжди залишається спосіб і далі любити», навіть якщо здається, що «все вже невідворотно скомпрометоване». «Простити не означає заперечувати зло, а завадити йому породжувати інше зло. Це не означає сказати, що нічого не сталося, а робити все можливе для того, щоб почуття кривди не було тим, що вирішує майбутнє», – підкреслив Папа, звертаючи увагу на те, що коли Юда залишив світлицю, була ніч. Але Ісус відразу сказав: «Тепер прославився Син Людський». «Ще триває ніч, але вже почало сяяти світло. І воно сяє, бо Христос залишається вірним до кінця, і таким чином Його любов сильніша від ненависті», – зауважив Святіший Отець.
«Дорогі браття й сестри, ми теж переживаємо болісні й важкі ночі. Ночі душі, ночі розчарування, ночі, коли хтось нас образив або зрадив. У такі моменти виникає спокуса закритися, відгородитися, відповісти ударом на удар. Але Господь показує нам надію на те, що завжди є інший шлях. Він вчить нас, що можна запропонувати шматок хліба навіть тим, хто відвертається від нас. Що можна відповісти мовчанням довіри. І що можна з гідністю крокувати вперед, не відмовляючись від любові», – сказав Лев XIV, заохочуючи просити про благодать «уміти прощати».
Зрада і шанс на спасіння
Підсумовуючи, Папа нагадав, що Ісус навчає нас, що любити означає залишити іншого свобідним, також і вільним зрадити, не перестаючи вірити в те, що навіть оту поранену та заблукану любов «можна вирвати з обману пітьми та повернутися до світла добра». «Коли світло прощення проникає крізь найглибші тріщини серця, ми розуміємо, що воно ніколи не є даремним. Навіть якщо інший не приймає його, навіть якщо це здається марним, прощення визволяє того, хто його дарує: воно розтоплює образу, повертає мир, повертає нас самих до себе», – мовив Лев XIV, зазначивши, що простим жестом поданого хліба Ісус показує нам, що кожна зрада може також стати нагодою для спасіння, якщо дати місце для ще більшої любові: «Він не піддається злу, а перемагає його добром, не даючи йому знищити те, що в нас є найсправжнішим: здатність любити».
