Ювілей молоді, який в рамках Святого Року 2025 відбувався в Римі, завершився Святою Месою на еспланаді Тор-Верґата, яку з Папою Левом XIV молилися мільйон юнаків і дівчат з усього світу. Проповідуючи, Святіший Отець наголосив, що лише Бог може втамувати нашу спрагу сенсу й нескінченності.
Про це пише Vatican News.
«Прагніть великого, прагніть святості, де б ви не були. Не вдовольняйтеся меншим. Тоді побачите, як світло Євангелія зростає з кожним днем у вас і навколо вас», – таким побажанням Папа Лев XIV підсумував свою проповідь під час Святої Меси з нагоди завершення Ювілею молоді, заохочуючи юнаків і дівчат, коли повернуться до своїх країн, і далі з радістю прямувати вперед слідами Господа, заражаючи всіх, кого зустрічають, своїм ентузіазмом та свідчачи віру.
У неділю, 3 серпня 2025 р., вранці, Святіший Отець повернувся до римського передмістя Тор-Верґата, де напередодні очолив молитовне чування за участі понад мільйона юнаків і дівчат. Більшість з них ночували тут під відкритим небом, очікуючи на заключне Євхаристійне богослужіння. Прилетівши гелікоптером приблизно о 7:30, Папа обʼїхав сектори, вітаючись з паломниками, яких зібралося понад мільйон. Святу Месу співслужили 450 кардиналів і єпископів та сім тисяч священників.
«Дорога молоде, після вчорашнього чування, яке ми разом пережили, ми знову зібралися сьогодні, щоб звершити Євхаристію, таїнство цілковитого дарування себе, яке Господь зробив для нас. Можемо собі уявити, що в цьому досвіді ми повторюємо шлях, який пасхального вечора пройшли учні з Емауса», – сказав він на початку проповіді, нагадавши, що спочатку вони поверталися з Єрусалиму налякані та розчаровані, але зустріч з Ісусом і розпізнання Його під час ламання хліба проклали в їхньому серці шлях для радісного пасхального звіщення.
Створені для досвіду любові
Проповідник зауважив, що літургійні читання, хоч і не розповідають про згаданий епізод, то однак допомагають замислитися над тим, про що він розповідає: про те, що зустріч з Воскреслим перемінює наше життя. Перше читання, взяте з Книги Проповідника, спонукає замислитися над досвідом наших обмежень і над скінченністю речей, а респонсорійний псалом пропонує образ трави, яка проростає, квіте та, підтята, висихає. Як підкреслив Папа, тендітність, про яку вони говорять, є частиною чуда, яким ми є.
«Вдумаймося в символ трави: хіба ж квітучий луг не прекрасний? Звичайно, він делікатний, складається з тонких, вразливих стебел, схильних до висихання, згинання, ламання, і в той же час відразу ж замінюється іншими, які проростають слідом за ними, і з яких перші великодушно стають поживою і добривом, поглинаючись землею. Так живе поле, постійно оновлюючись, і навіть протягом холодних зимових місяців, коли здається, що все затихло, його енергія жевріє під землею і готується вибухнути навесні тисячами барв», – пояснив Святіший Отець, підкреслюючи, що ми також створені «не для такого життя, де все є даністю та застиглим», а до життя, «яке постійно відроджується в дарі, в любові». Таким чином ми постійно відкриваємось на оте «більше», якого жодна створена дійсність не може дати, бо ми відчуваємо пекучу спрагу, «яку не може втамувати жоден напій цього світу». Тож не слід «обманювати своє серце», стараючись згасити її сурогатами, краще «прислухатися до неї». «Зробімо з неї стільчик, на який можна вилізти, щоб, як діти, навшпиньки припасти до вікна зустрічі з Богом. Ми опинимося перед Ним, що чекає на нас, ба більше – лагідно стукає у вікно нашої душі. І як же прекрасно, також у двадцять років, навстіж відчинити Йому своє серце, впустити Його, а потім разом з Ним вирушити у вічні простори нескінченності», – заохотив Лев XIV.
Благословенний неспокій серця
Папа розповів, що святий Августин, говорячи про свої наполегливі пошуки Бога, звертав увагу на те, що предметом нашої надії не є земля чи речі, які походять із землі, які є добрими, але надією є «шукання Того, хто їх створив». Проповідник також нагадав слова Папи Франциска, сказані під час Світових Днів Молоді, стверджуючи, що кожен з нас покликаний шукати відповіді на запитання, які не мають простих відповідей, а «спонукають здійснити подорож». А тому не треба нарікати, коли «почуваємося внутрішньо спраглими, несповненими, прагнемо сенсу та майбуття», бо це не означає, що ми хворі, це означає, «що ми є живими».
«У наших серцях живе важливе питання, потреба в істині, яку ми не можемо ігнорувати, що спонукає нас запитати: що насправді є щастям? Який справжній смак життя? Що звільняє нас від беззмістовності, нудьги, посередності?» – сказав Лев XIV, вказуючи на досвід, який учасники Ювілею пережили протягом цього тижня: зустрічі з ровесниками з різних частин світу, діалоги з містом, сповідь. «У всьому цьому можна вловити важливу відповідь: повнота нашого існування не залежить від того, що ми накопичуємо, або, як ми чули в Євангелії, від того, чим ми володіємо. Вона пов’язана радше з тим, що ми вміємо з радістю приймати і ділитися», – мовив проповідник, ще раз наголошуючи, що купувати, накопичувати, споживати не вистачає. Потрібно підвести погляд до надії, яка не розчаровує, якою є Ісус Христос.
