Молоді люди, які прибули до Риму на Ювілей молоді з країни, охопленої війною, знаходять у зустрічі з Церквою солідарність і молитви молоді з усього світу. Римо-католицький єпископ Віталій Кривицький та греко-католицький єпископ Максим Рябуха діляться думками про те, наскільки важливо для молодих українців бути на цій всецерковній події.
Про це пише Vatican News.
Понад дві тисячі українських молодих людей прибули до Риму, щоб разом зі своїми однолітками з усього світу взяти участь у Ювілеї молоді. Їм було нелегко дістатися до Риму. Окрім труднощів, пов’язаних з далекою подорожжю, додається також постійне занепокоєння за родину та друзів, які залишилися вдома. Незважаючи на все це, ці молоді католики, у супроводі священників та єпископів, перебувають у Римі, щоб пережити Ювілей надії. Про важливість для української молоді взяти участь в цих заходах, про підтримку Церкви у плеканні надії розповідають ватиканським медіа два українські єпископи: єпископ Віталій Кривицький, Ординарій римо-католицької Київсько-Житомирської дієцезії, та єпископ Максим Рябуха, Екзарх Донецький УГКЦ. Обоє – вихідці із салезіянської чернечої родини, особливою харизмою якої є праця з молоддю.
Єпископ Віталій Кривицький приїхав до Риму, щоб супроводжувати молодих українських римо-католиків. «Схоже, що я єдиний латинський єпископ з України, який знайшов час і можливість бути тут, – каже він. – Тому я хочу зустрітися з усіма, якщо це можливо, побути з ними, бо вони сьогодні представляють всю нашу Церкву, вони представляють сьогодні Україну».
Ієрарх розповідає, що деякі єпископи з інших країн не могли повірити, що українські молоді люди, і то в такій великій кількості, змогли приїхати до Риму. «Люди вважають, що якщо в нас є війна, – ділиться він, – то ми є начебто законсервовані, маємо інші проблеми, і тому єднатися з цілою Церквою для нас сьогодні не на часі. Але вже те, що ми є тут, показує, що, насправді, для нас тепер важливо єднатися з цілою Церквою, говорити про те, що відбувається сьогодні в Україні, говорити про ті виклики, які стоять перед нами, закликати цілу Церкву, щоб не опускали руки у молитві, говорити правду в середовищі молодих людей, говорити про дії агресора».
З сумом в очах єпископ згадує, що в ніч на 31 липня, під час російського обстрілу Києва загинула щонайменше 31 людина, серед яких 5 дітей. «Ми тут, – каже він, – щоб сказати всю правду і закликати людей, молодь, не мовчати, а боротися за справедливий мир в Україні та в інших частинах світу», – наголосив він.
Протягом повномасштабної війни Церква в Україні супроводжує всіх людей, зокрема молодь, надаючи як гуманітарну допомогу, так і духовну підтримку. Серед викликів душпастирської діяльності під час війни – пошук способів плекати надію. «Мені здається, що це є Божим провидінням, – ділиться римо-католицький єпископ, – що цей рік присвячений надії. Він проголошений Святішим Отцем, і саме для України він дуже потрібний. Відкрити по-новому для себе, що таке надія, що вона є продовженням нашої віри, надія, яка надає сили – це нам сьогодні вкрай необхідне, тому що на четвертому році війни дуже багато людей, які є поруч з нами, втрачають надію. Втрачають надію навіть ті, хто зве себе християнами. І після багаторазових молитов, не отримуючи відповіді від Господа, вони ламаються. І вони говорять: “Можливо, Бог не чує наших молитов? Або, можливо, Бога взагалі немає?”. Отож, цей рік, коли ми зосереджуємося на слові “надія”, ми маємо можливість насправді вистояти в ці складні часи».
Відповідаючи на запитання, що йому самому допомагає зберегти надію, очільник Київсько-Житомирської дієцезії зазначає, що, з одної сторони, «це власна віра, яка під час війни перейшла на абсолютно нові щаблі». «Віра, яка не є припущенням того, що хтось десь там є, – пояснює він. – А це особливі відносини в цій критичній ситуації, в якій всі ми сьогодні перебуваємо. Мені помагає відчуття єдності Церкви, коли навіть тут хтось підходить до нас і каже: “Ви з України? Ми ввесь час за вас молимося”. Люди телефонують до нас, вони пишуть нам і говорять, що попри все, вони далі є з нами. І тому оцей дух єдності Церкви збагачує і мене, і з розмов з нашими молодими людьми ми знаємо, що це сьогодні рятує і їх, рятує від зневіри, від цієї втоми, яку всі ми маємо».
Єпископ Максим Рябуха також зміг відчути, наскільки для української молоді важливо відчувати підтримку інших. «Ювілей молоді – ділиться він, – це час, коли молоді люди з усього світу творять спільноту, творять Церкву, переживають досвід спільного перебування, спільного зростання, спільного споглядання, спільного слухання. З іншого боку, цей час дає досвід зустрічі з друзями, які живуть подібними проблемами, подібними викликами. Це час, коли ти зустрічаєш друзів, які думають про тебе. У різні моменти цього Ювілею – наші молоді люди зустрічали людей, які говорили: “Ми з вами. Молимося за вас. Ми підтримуємо вас. Разом з вами ми чекаємо і сподіваємося на мир”.
Греко-католицький єпископ каже, що для українців Ювілей молоді – це момент, коли вони «можуть відчути подих життя». «Там, де ми живемо, – каже він, – щодня вибухають бомби, чиниться несправедливість щодо людського життя, це тисне на тебе. Тому для них важливо бачити когось, хто здатен давати сенс життю, бо, зустрівши Бога, також може поділитися цим досвідом з іншими. Для багатьох молодих людей перебування тут, у Римі, – це також перепочинок. Подумайте тільки, що багато молодих людей, з якими ми приїхали сюди із зони, наближеної до фронту, вночі не мають можливості спати у своїх домівках. Тому що дрони, які літають над головами, в першу чергу вбивають цивільних, підривають будинки, підривають машини. І тому багато молодих людей разом зі своїми сім’ями, коли починає сідати сонце, виходять на вулицю, йдуть спати в поле, до річок. Це важке життя, життя, в якому ти відчуваєш себе безсилим. Тож перед обличчям цієї трагедії війни перебувати тут означає також відчувати гідність життя. Ти усвідомлюєш, що життя є, що ти маєш до чого прагнути, а з іншого боку, ти маєш когось, з ким можеш поділитися своїм болем, своєю відчаєм. Ти маєш когось, з ким можеш поділитися своїми мріями, бажанням рости, будувати».
Владика Максим додає, що цей Ювілей, присвячений надії, допомагає пам’ятати, «що Бог, незважаючи на все, має план життя для кожного з нас». Згадуючи перший вислів речення Папи Лева XIV після його обрання: «Мир воскреслого Христа нехай буде з усіма вами», Донецький Екзарх підкреслює, що важливо пам’ятати, «що ми говоримо про воскреслого Христа, який є переможцем зла, переможцем гріха, переможцем болю, несправедливості, неправди». «Перебуваючи тут, торкаючись Бога в таїнствах, у зустрічі з ближнім, у молитві, у спілкуванні, ми усвідомлюємо, що Бог, перебуваючи з нами, дає нам сили, і це прекрасно. Це одна з найсильніших сторін цього Ювілею, і це благодать і надія, яку ми всі переживаємо».
