У цей ювілейний для України рік відзначаємо також 950-річчя коронації київського князя Ярополка Ізяславовича (в хрещенні Петро) у Римі Святішим Отцем, святим папою Григорієм VII.
Його батька Ізяслава, сина Ярослава Мудрого, вигнав з Києва його рідний брат Святослав, і він був змушений шукати підтримку та допомогу у західних сусідів – передусім Польщі та Німеччини. Звернувся він і до Апостольського Престолу, як до духовного авторитету християнського світу.
З нагоди візиту до Риму князя Ярополка Папа видав спеціальну буллу, у якій, зокрема, йдеться:
«Єпископ Григорій, раб рабів Божих, Дмитрію (мається на увазі Ізяслав Ярославич, який отримав при хрещенні ім’я Дмитрія), королю руському і королеві, жінці його, надсилає вітання й апостольське благословення. Ваш син (мається на увазі Ярополк Ізяславович) під час відвідин Апостольського престолу прибув до нас, і оскільки він хотів одержати королівство як дар св. Петра з наших рук, то звернувся до нас з покірними благаннями, рішуче заявляючи, що це його прохання підкріплене вашою згодою, і що він впевнений у своїх прагненнях, коли буде ощасливлений милістю й захистом апостольської влади. Ми прислухалися до його прохань і прагнень, як таких, що здавалися нам справедливими, і крім того, маючи вашу згоду, так і з причин відданості прохача, і передали йому управління вашим королівством як частиною володінь св. Петра…»
«Будьте до них лагідними і привітними заради пошани св. Петра, послами якого вони є. Терпляче вислухайте те, що вони вам від нас передадуть; не маючи сумніву, довіртесь їм і не дозволяйте розладнати нічиїми злими намірами ті справи, які вони захочуть здійснити…»
Документи про аудієнцію Ярополка у Папи та факт коронації зберігаються у Трірському псалтирі, який містить мініатюрний портрет Ярополка та його дружини Ірини. На мініатюрі Христос коронує князя на короля Русі, хоча титул «короля Русі» вже поширювався і на його батька.
Через три дні після написання булли папа Григорій VII звернувся з посланням до польського короля Болеслава, у якому картав останнього за пограбування Ізяслава, коли той був на вигнанні в Польщі, і вимагав повернення вкрадених коштовностей київському князю.
Після смерті Святослава Ярославовича Ізяславу вдалося за допомогою поляків повернути київський трон, яким він правив аж до своєї смерті в битві на Ніжатиній ниві 1078 року. 1076 року Ярополк повернувся з батьком до Києва, діставши Вишгородський престол, а згодом і Володимирське князівство. Ярополк поширював культ святих мучеників Бориса і Гліба, а також верховних апостолів Петра і Павла на українських землях.
Київський князь Ярополк Ізяславович канонізований Православною Церквою і шанується у новоюліанському календарі 22 листопада.
Олександр Бучковський
