Коментуючи під час проповіді в парафіяльному храмі Кастель-Ґандольфо притчу про милосердного самарянина, Папа Лев XIV наголосив на необхідності наслідувати погляд Бога, Який, бачачи нашу злиденність, не проходить байдуже повз, а посилає Свого Сина, Який виливає на наші рани єлей своєї любові.
Про це пише Vatican News.
«Ця історія і сьогодні кидає нам виклик, кидає виклик нашому життю, потрясає спокій нашого приспаного чи розсіяного сумління, застерігає нас від небезпеки пристосуванської віри, зосередженої на зовнішньому дотриманні закону, але не здатної відчувати і діяти з таким же співчутливим нутром, як у Бога», – сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи роздуми над «однією з найпрекрасніших та промовистіших притч» Ісуса. Саме так він охарактеризував притчу про доброго самарянина, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 13 липня 2025 р., очолив у парафіяльному храмі святого Томмазо з Вілланови в Кастель-Ґандольфо.
Відмінний погляд
Як зауважив проповідник, серцем цієї притчі є співчуття. Однак, першою річчю, яку описує цей євангельський уривок, є погляд: каже притча, що маючи перед собою пораненого пограбованого чоловіка, священник і левіт, «побачили і пішли далі», а самарянин – «побачивши, виявив співчуття». «Дорогі браття й сестри, погляд має велике значення, бо він виражає те, що є в нашому серці: можна побачити і пройти повз, а можна побачити та відчути співчуття. Існує погляд зовнішній, розсіяний і поспішний, погляд, який вдає, що не бачить, тобто не дозволяє зворушити себе і не дозволяє ситуації кинути виклик; і є, з іншого боку, погляд очима серця, погляд глибший, зі співпереживанням, яке змушує проникнути в ситуацію іншого, спонукає до внутрішньої участі, торкається нас, потрясає, ставить запитання про наше життя і про нашу відповідальність», – сказав Лев XIV.
Божий погляд на нас
За словами Святішого Отця, притча, насамперед, говорить нам про Божий погляд на нас, щоб ми навчилися мати «такі самі очі, сповнені любові та співчуття». Адже милосердний самарянин, у першу чергу, є образом Ісуса, Якого Бог послав в історію людей, бо «поглянув на людство, не пройшовши повз». Подібно до подорожнього з притчі, який сходив з Єрусалиму до Єрихону, «людство сходило в провалля смерті», й також сьогодні «змушене рахуватися з пітьмою зла». Бог же «поглянув на нас зі співчуттям» та в Ісусі, доброму самарянині, «прийшов, щоби вилікувати наші рани, виливаючи на нас єлей своєї любові й милосердя».
«Тому ми розуміємо, чому ця притча також кидає виклик кожному з нас: оскільки Христос є виявом співчутливого Бога, вірити в Нього і йти за Ним як Його учні означає допустити преображення, щоб і ми могли мати ті ж почуття, що й Він: серце, яке зворушується, погляд, який бачить і не проходить повз, дві руки, які допомагають і полегшують рани, сильні плечі, які беруть на себе тягар тих, хто перебуває в потребі», – підкреслив проповідник.
Світ потребує революції любові
У цьому контексті Папа звернув увагу на перше читання, яке наводячи слова Мойсея, говорить про те, що «слухати Господні накази й навернутися до Нього не означає помножувати зовнішні вчинки», а насамперед «повернутися до свого серця, щоби відкрити, що саме там Бог написав закон любові». «Якщо в глибині свого життя ми відкриємо, що Христос, немов добрий самарянин, любить нас і піклується про нас, також і ми відчуваємо спонуку любити так само та ставатимемо співчутливі як Він», – сказав Лев XIV, наголошуючи, що сьогодні «дуже потрібна ось така революція любові». За його словами, сьогодні на символічній дорозі з Єрусалиму до Єрихону чимало людей, придавлених тягарем труднощів та ранами життя, чимало народів, розграбованих і обдертих несправедливими політичними системами, економікою, яка змушує до бідності, війнами, «що відбирають мрії та життя».
«Що робимо ми? Чи бачимо і йдемо далі, а чи дозволяємо пронизати наше серце, як самарянин? Іноді ми вдовольняємося лише виконанням свого обов’язку, або вважаємо ближніми лише тих, хто належить до нашого кола, хто думає так само, як ми, хто має ту саму національність чи релігію, але Ісус перевертає перспективу з ніг на голову, представляючи нам самарянина, чужинця і єретика, який стає ближнім для пораненого чоловіка. І закликає нас робити те саме», – наголосив Папа, підсумовуючи, що саме спроможність бачити й не проходити повз, зупинити наш поспіх робить нас ближніми одні одним і породжує справжнє братерство.
