У Барселоні відбулася беатифікація брата Лікаріона, в миру Франсуа Бенжаміна Мея, Згромадження Малих Братів Марії, який загинув під час заворушень в Барселоні, в місті, в якому посвятився дбанню про освіту вбогої молоді.
Про це пише Vatican News.
«Щоб служити в Pueblo Nuevo, потрібно бути готовим віддати життя», – говорив блаженний Лікаріон Франсуа Бенжамін Мей, брат зі Згромадення Малих Братів Марії, відомих також як брати маристи. В суботу, 12 липня 2025 р., кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії у справах визнання святих, очолив в храмі святого Франциска Сальського в Барселоні Святу Месу, під час якої з доручення Папи Лева XIV проголосив його блаженним Католицької Церкви. Pueblo Nuevo – це назва вбогого та неблагополучного кварталу в Барселоні, де брат Лікаріон працював як освітянин.
Зі Швейцарії до Іспанії
Франсуа Бенжамін Мей народився 21 липня 1870 року в місцевості Баньє у франкомовній Швейцарії. Родинне оточення сприяло його чернечому покликанню, і у віці 18 років він вступив до Згромадення Малих Братів Марії, відомого також як Інститут Братів Маристів, що займається провадженням шкіл. Після постригу 15 серпня 1888 року він прийняв ім’я Лікаріон. Після складання довічних обітів, 15 серпня 1893 року, він був переведений до спільноти в Хероні, де працював у першій школі братів маристів в Іспанії. Після досвіду роботи в Країні Басків на посаді директора дитячого садка, він був покликаний до Барселони, щоб заснувати і керувати школою під назвою Patronato Obrero de San José, створеною в густонаселеному районі Пуебло-Нуево, в соціально складному контексті серед малозабезпечених і неблагополучних сімей. У тому ж районі в ті роки була заснована «Сучасна школа» (Escuela Moderna) з антирелігійною ідеологічною позицією, а також молодіжна організація Jóvenes Bárbaros. Обидві були у відкритій опозиції до Patronato Obrero de San José.
Мучеництво
Спалах народних заворушень, викликаний сильним соціальним напруженням, призвів до так званого «Трагічного тижня» в Барселоні, коли населення, особливо найбідніші верстви, повстало проти обов’язкового призову до армії, оголошеного іспанським урядом. Підбурюване і підтримане анархістами, комуністами і республіканцями, заворушення переросло у відкриті зіткнення, що супроводжувалися грабунками і підпалами церков, монастирів і католицьких шкіл. В ніч з 26 на 27 липня 1909 року було підпалено будівлю школи братів маристів. Вранці 27 ченців підступом виманили вийти з дому, а як тільки вони вийшли на вулицю, проти них відкрили вогонь. Брат Лікаріон, перший з групи, був застрелений, а його тіло, побите камінням і мачете, пізніше було знайдене і поховане в братській могилі.
Хоча це не було, як таке, переслідування на релігійному ґрунті, католиків заворушники особливо недолюблювали через їхній соціальний і культурний вплив. Тому основною причиною вбивства була ненависть до віри. Свідки сходяться на думці, що єдиною причиною смерті брата Лікаріона було те, що він був ченцем і здійснював своє апостольське служіння як християнський педагог. Він виконував свою освітню і душпастирську місію, усвідомлюючи ворожість, яка панувала навколо, не відступаючи від своїх зобов’язань і християнського свідчення, яке він давав протягом трьох років присутності в Барселоні. Жертва його життя, таким чином, є кульмінацією послідовного і свідомого шляху апостольського служіння. Слава мучеництва, яка поширилася після вбивства, згодом також підтвердилася в чернечих і душпастирських колах, пов’язаних з маристами, особливо в Іспанії та Швейцарії, де про нього збереглася жива пам’ять.
