У літній резиденції в Кастель-Ґандольфо Папа Лев XIV відслужив першу Святу Месу згідно з нещодавно схваленим формуляром «в намірі збереження створіння». Під час проповіді він говорив про потребу навернення та визнання Христа головою всього.
Про це пише Vatican News.
«У цей прекрасний день, перш за все, я хотів би заохотити всіх, починаючи від себе, пережити те, що ми служимо серед краси так би мовити “природного” собору, з рослинами і багатьма елементами створіння, які привели нас сюди, щоб відправити Євхаристію, що означає: подякувати Господу», – цими словами Папа Лев XIV розпочав свою проповідь під час Святої Меси, яку він у середу, 9 липня 2025 р., відслужив у «Селищі Laudati si’», освітній ініціативі, яку Папа Франциск створив на території літньої папської резиденції в Кастель-Ґандольфо. Від минулої неділі, 6 липня, Святіший Отець перебуває тут з метою літнього відпочинку. Саме в цьому контексті відбулося богослужіння, яке він відслужив, вперше використовуючи молитви та тексти для Святої Меси в намірі збереження створіння, які були нещодавно схвалені та представлені у Ватикані.
Потреба навернення
Промовляючи на початку проповіді експромтом, Папа зауважив, що є багато причин, щоб подякувати Богові, зокрема, й за працю різних дикастерій у приготування такої спеціальної Святої Меси. Він також подякував присутнім учасникам ініціативи «Селище Laudato si’». Святіший Отець провів паралель між ставком, біля якого звершувалося богослужіння, та хрестильницею, вказуючи на символ обмиття гріхів. «На початку Святої Меси ми молилися за навернення, наше навернення. Я хотів би додати, що ми повинні молитися за навернення багатьох людей, як у Церкві, так і поза нею, які досі не усвідомлюють нагальної потреби дбати про спільний дім. Численні стихійні лиха, які ми спостерігаємо у світі, майже щодня в багатьох місцях, у багатьох країнах, частково також спричинені надмірностями людей, їхнім способом життя. Тому ми повинні запитати себе, чи ми самі переживаємо це навернення: як же ми його потребуємо!».
Буря і надія
Далі Папа поділився кількома думками, зачитавши заздалегідь приготовану проповідь. Коментуючи євангельську розповідь про те, як Ісус вгамував бурю на озері, він зазначив, що страх, який переживали апостоли, сьогодні поділяє значна частина людства, однак, «посеред Ювілею ми визнаємо: надія є!». «Ми зустріли її в Ісусі, Спасителеві світу. Він і сьогодні владно втихомирює бурю. Його сила не розхитує, а творить; вона не знищує, а сприяє буттю, даруючи нове життя», – сказав проповідник, додаючи, що ми разом з учнями запитуємо: «Хто, що навіть вітер і море підкоряються йому?». За словами Лева XIV, подив, який виражає це запитання, є «першим кроком, який виводить нас зі страху». «Навколо Галилейського озера Ісус жив і молився, – пояснив Святіший Отець. – Там Він покликав своїх перших учнів у місцях їхнього життя та праці. Притчі, якими Він звіщав Боже Царство, виявляють глибокий зв’язок з цією землею і цими водами, з ритмом пір року і життям створінь».
Первородний усякого створіння
Далі проповідник звернув увагу на те, що описуючи бурю, євангелист Матей використовує те саме слово «seismos», яким також описує землетрус у момент смерті Ісуса та на світанку Воскресіння. Тож коли Ісус випростовується у човні, у цьому вже проглядається «Воскреслий, присутній в нашій історії». Погроза, з якою Він звертається до вітру та моря, виявляє «Його могутність життя й спасіння, яка перевищує ті сили, перед якими створіння почуваються загубленими». В цьому контексті Папа вказав на слова з Послання до Колосян, які дають відповідь на запитання про те, ким є Ісус: «Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння». Апостол називає Його «головою Церкви», «началом, первістком воскреслих, щоб Він в усьому мав першість».
«Це слова, які зобов’язують нас протягом всієї історії, які роблять нас живим тілом, тілом, головою якого є Христос. Наша місія дбати про створіння, нести йому мир і примирення є Його місією: місією, яку нам доручив Господь. Ми прислухаємося до крику землі та бідних, бо цей крик дійшов до серця Бога. Наше обурення – це Його обурення, наша праця – це Його праця», – мовив Святіший Отець, підкреслюючи, що Євхаристія надає сенсу та підтримує цю працю, адже, як нагадував Папа Франциск в енцикліці Laudato si’: «Благодать, яка прагне проявлятися в чуттєвий спосіб, досягає дивовижного вираження, коли сам Бог, ставши людиною, приходить, щоб дати Себе спожити своєму створінню. Господь, на вершині таємниці Втілення, захотів досягти нашої близькості через фрагмент матерії. Не згори, а зсередини, щоб ми могли зустріти Його в нашому власному світі».
