Оприлюднено документ Генерального секретаріату Синоду: орієнтири для місцевих Церков, щоб продовжувати шлях, який розпочав Папа Франциск і підтвердив Лев XIV. Повідомляється, що Святіший Отець додав ще дві дослідницькі групи до вже створених. У тексті міститься заохочення долучати тих, хто досі залишався на узбіччі, а також розширювати слухання також у в’язницях та лікарнях. Оголошено Ювілей синодальних команд.
Про це пише Vatican News.
З одного боку, надати місцевим Церквам у всьому світі спільну систему координат, щоб легше було прямувати вперед разом. З іншого боку, сприяти діалогу, який приведе всю Церкву до Церковної Асамблеї в жовтні 2028 року. Саме в цьому руслі розвивається документ, який 7 липня 2025 р. опублікував Генеральний секретаріат Синоду під назвою «Напрямні для імплементаційної фази Синоду». Документ складається з чотирьох розділів, позначених вказівками та настановами, які супроводжуватимуть останню фазу синодального процесу, що його 2021 року започаткував Папа Франциск, а тепер поновив Папа Лев XIV.
Дві нові дослідницькі групи
Текст схвалила XVI Звичайна рада Генерального секретаріату Синоду, яка зібралася в Римі кілька днів тому. Члени Ради 26 червня приймали Папу Лева, який заохотив їх і надалі діяти в стилі синодальності, що є «наставленням, яке допомагає нам бути Церквою». А сам Лев XIV, як інформує документ, підтвердив діяльність Дослідницьких груп, які минулого року створив Папа Франциск для поглиблення роздумів над певними темами з канонічної, богословської та душпастирської точки зору, додавши до них дві нові: «Літургія в синодальній перспективі» та «Статут Єпископських Конференцій, Церковних Асамблей та Помісних соборів». Перед Генеральним Секретаріатом Синоду стоїть завдання «забезпечити, щоб рішення Папи, які визріють з результатів роботи цих груп, були гармонійно інтегровані в поточний синодальний шлях».
Вступ кардинала Грека
«Напрямні» відкриває вступне слово кардинала Маріо Грека, Генерального секретаря Синоду, який підкреслює, що в цьому світі, який «обертається в нескінченній спіралі насильства і війни, в якому дедалі важче будувати можливості для зустрічі і діалогу», як ніколи раніше існує потреба в Церкві, яка вміє бути «знаком і знаряддям» єдності всього людського роду. Далі кардинал нагадує, що багато місцевих Церков у світі «з ентузіазмом» прямують синодальним шляхом; інші, натомість, «все ще роздумують над тим, як приступити до фази імплементації, або ж перебувають на перших кроках». Тому сьогоднішній текст може бути «горизонтом, на який слід орієнтуватися», і заохоченням відважно рухатися вперед, долаючи опір і труднощі.
Огляд документа
На перших сторінках документа перераховані майбутні етапи синодальної подорожі та анонсована особлива подія: Ювілей синодальних команд та органів участі, який відбудеться у Ватикані з 24 по 26 жовтня 2025 року. Це «привід для того, щоб налагодити зв’язки, обмінятися досвідом та краще налаштуватися на спільну роботу».
Далі в першому розділі пропонується «інтерпретаційний ключ до фази імплементації синодального процесу», яка має на меті «випробувати оновлені практики та структури», щоб зробити життя Церкви «дедалі більш синодальним». Ця фаза, отже, не є «додатковим завданням, якого вимагає Рим», ані часом для формулювання абстрактних гіпотез, ані «простим повторенням того, що вже було пережито». Етап імплементації, як уточнюється, «є частиною звичайного життя Церков», які повинні будуть визначити «формаційні шляхи для досягнення відчутного синодального навернення в різних церковних реаліях».
На етапі втілення в життя, йдеться далі в документі, беруть участь жінки і чоловіки, представлені різноманітними харизмами, покликаннями і служіннями; малі християнські спільноти або низові церковні громади; парафії, асоціації, рухи; богопосвячені особи. Словом, усі, бо «це не може бути подорож, обмежена основною групою прихильників». Вирішальним у цьому сенсі є залучення тих, хто досі залишався на узбіччі синодального шляху, «людей і груп з різною культурною ідентичністю та соціальними умовами», особливо бідних і відкинутих. Так само особливої уваги потребує «вислуховування тих, хто виражає нерозуміння та опір». У цьому сенсі запрошення до Церков полягає в тому, щоб шукати «інструменти слухання» в різних контекстах і не тільки в парафіях, але, наприклад, в університетах, центрах слухання і прийняття, лікарнях і в’язницях, цифровому середовищі.
Далі в тексті підтверджується, що «першою особою, відповідальною» за фазу імплементації в кожній місцевій Церкві, є дієцезіальний або єпархіальний єпископ, який повинен залучати інших осіб та органи, такі як різні ради (пресвітерські, душпастирські, з економічних питань) і, перш за все, дієцезіальні/єпархіальні синодальні команди, чия робота на етапі консультацій була неоціненною. «Їхній внесок буде також фундаментальним на етапі втілення», – зазначено в документі. З цієї причини існуючі команди потрібно буде посилити та оновити, відновити їхню діяльність, якщо вона була призупинена, інтегрувати, якщо необхідно, сформувати там, де їх ще немає.
Документ детально зупиняється на завданнях Генерального секретаріату Синоду, який, як читаємо, зобов’язується завжди залишатися «з відчиненими дверима», щоб вислуховувати потреби, думки та пропозиції місцевих Церков, сприяти їхній праці та відповідати на запити щодо змісту та методології. Крім того, буде підтримано організацію Континентальних оціночних асамблей (1-й квартал 2028 р.) та Церковної асамблеї в жовтні 2028 р., які стануть нагодою «поділитися досвідом оновлення практик і структур у синодальному сенсі», щоб представити їх Папі для «остаточної оцінки».
Загалом рекомендується, щоб синодальний метод не зводився «до серії технік для управління зустрічами», але проживався як «духовний і церковний досвід, який передбачає зростання в новому способі буття Церкви». Тому методологічні вказівки будуть артикулюватися відповідно до розмаїття процесів (розпізнавання, управління, слухання, формування тощо), які характеризуються різними цілями, але об’єднані тим, що вони «відбуваються в синодальному стилі».
