Ділячись думками про майбутню канонізацію уродженців Венесуели, очільник Каракаської митрополії поділився думками про їхнє чеснотливе життя, яке було просякнуте передаванням віри та служінням для інших.
Про це пише Vatican News.
На сторінках часопису «L’Osservatore Romano» опубліковано розмову з Преосвященним Раулем Бйордом Кастільйо, Архиєпископом-митрополитом Каракаса у Венесуелі. Однією з її тем стало приготування до канонізації двох венесуельських блаженних: черниці Марії з Гори Кармель, в миру Кармен Елени Ренділес Мартінес, та мирянина Хосе Ґреґоріо Ернандеса Сіснероса. Він розповів, що після 19 жовтня 2025 р., дати, яку Папа Лев XIV призначив для канонізації, у Венесуелі також запланована велика подячна Свята Меса, на якій очікується щонайменше 100 тисяч осіб.
Відважні свідки служіння
Як пригадав архиєпископ Рауль, мирянин Хосе Ґреґоріо Ернандес Сіснерос «все своє життя присвятив науковим дослідженням, університетському викладанню і, насамперед, професійній медичній діяльності на благо багатьох людей», особливо найбідніших. Майбутній святий народився у прикордонній з Колумбією місцевості, рано став сиротою, проте зумів досягти значних успіхів у навчанні. Медичну освіту він здобував на батьківщині та продовжив студії спочатку в Парижі, а потім у Берліні, Нью-Йорку та Мадриді. Опісля, за словами ієрарха, він повернувся до своєї країни, заснувавши кафедру мікробіології та бактеріології в Центральному університеті Венесуели. Проте на піку своєї кар’єри вирішив покинути все, щоб слідувати за Христом і стати ченцем Ордену картузіанців. Однак, згадує співрозмовник, цей досвід був недовгим, бо через серйозну хворобу йому довелося повернутися додому на лікування. Тоді він зрозумів, що Бог кличе його до святості у мирянському житті. Незважаючи на те, що він жив у ворожому до християнства середовищі через вплив позитивізму на академічне середовище, йому завжди вдавалося об’єднати науку і віру, а також здобути повагу завдяки своїй чесності та жертовній праці.
Своєю чергою черниця Марія з Гори Кармель була дуже відважною жінкою, яка народилася без руки, і після того як її не прийняли декілька чернечих Інститутів, все ж змогла стати богопосвяченою особою, заснувавши у Венесуелі згромадження Сестер Служебниць Ісуса, які займалися, зокрема, просвітою. За словами архиєпископа Рауля, визнання святості цієї черниці – це вшанування всіх венесуельських жінок, які передають християнські цінності та віру, а також черниць, які служили та продовжують служити в лікарнях та школах, уособлюючи присутність ніжності Бога посеред Його люду.
Свідчення цінностей у житті суспільства
«Святість не є справою священників чи монахинь, святість належить кожному», – підкреслює ординарій Каракаської архидієцезії. За його словами, у цей час багатьох розділень у світі, а також у Венесуелі, ми повинні шукати символи трьох цінностей, які обрано для майбутньої канонізації: надія, зустріч, приклад (іспанською мовою – три «Е»: esperanza, encuentro, ejemplo). На думку співрозмовника, свідчення двох венесуельських святців може бути натхненням для миру в міжнародному контексті, позначеному насильством: «Хосе Ґреґоріо віддав своє життя заради закінчення Першої світової війни і помер 29 червня 1919 року, наступного дня після підписання Версальського договору». Натомість мати Марія з Гори Кармель зосередилася на просвіті, показуючи, що «якщо відсутнє виховання в дусі миру та поваги до інших, то спільний рух вперед неможливий».
На завершення архиєпископ Рауль висловлює вдячність Папі Франциску за те, що затвердив канонізацію двох майбутніх святих, а також Папі Леву XIV за те, що скликав консисторію і установив дату канонізації на 19 жовтня 2025 р., у Всесвітній день місій.
