25 річницю священства відзначив 1 липня отець Роман Шнеп у Солотвині на Закарпатті. З цієї нагоди він звершив подячну Святу Месу за участі єпископа Миколи Лучка ОР та єпископа-емерита Антала Майнека OFM, котрий чверть століття тому уділив свячення ювіляру.
Про це пише Мукачівська дієцезія.
На урочисту Євхаристію з’їхалося чимало священників і вірян з парафій, де служив отець Роман.
Єпископ Микола у проповіді наголосив, що у житті священника найважливішими елементами є слухати Ісуса, наслідувати Його і жити, з’єднавши своє серце з Серцем Ісуса.
У березні читачам угорськомовного дієцезіального журналу «Уй Гайташ» в інтерв’ю отець Роман Шнеп сказав: «Цього року мені виповнилося 50 років, але я цього не відчуваю. Мабуть, важливіше для мене, що цього ж року влітку я відзначатиму 25 річницю свого священства».
Отець Роман спочатку був капеланом у Мукачеві і Сваляві. Пізніше з 2001 до 2005 року служив у Рахові, де обслуговував ще шість церковних громад. Після цього потрапив у Чоп, де служив впродовж 9 років, але проживав у Ратівцях. Це місце, за його словами, залишилось у його пам’яті як дуже приємне. 2014-2019 рр. знову служив у Мукачеві вже як парох і навколишніх населених пунктах. З 2019 року проживає у Солотвині і служить також у Великому Бичкові, Кобилецькій Поляні та допомагає, служачи у Діловому.
Солотвино знаходиться поблизу села Округла, де народився отець Роман. Мабуть тому він дуже добре розуміє своїх вірян та їхнє мислення.
Він і сам розповідав: «Можу сказати, що всюди, де я служив, знайшов спільну мову з вірниками. Всюди були як більш cтримані, так і більш відверті. Такі люди й тут. Багато людей виїхало за кордон. Не лише через війну, а вже раніше, коли стало менше місць роботи. Але з тими, хто залишився, можемо будувати хороші стосунки».
На запитання про священицьке гасло він з благородною простотою відповів: «Я вибрав слова з Євангелія святого Йоана: Вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа (Йоан 17, 3). Покликання мого життя – щоб я і всі інші пізнали Христа та Євангеліє. Ця таємниця є настільки глибокою, що ми маємо ціле життя, цілу вічність, щоб зануритись у пізнання Бога. Ми ніколи не можемо казати, що вже достатньо пізнали Його. Це для людини є невичерпним. У семінарії та впродовж священицького служіння це відбувається у моєму житті через молитву і через зв’язок з вірниками. Ми це маємо пережити не самі, а разом з церковною спільнотою, з якою ми разом пізнаємо Бога, разом з єпископами, з Папою».
Свята Меса з нагоди ювілею священницького служіння отця Романа була можливістю дякувати й молитися за майбутнє служіння Господу у вірності, за витривалість у цьому покликанні.
