9 червня Україна зустріла своїх синів – з російського полону вдалося повернути додому групу молодих військових, яким ще немає й 25 років. Це воїни Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, територіальної оборони. Серед них – морські піхотинці, десантники, оборонці Маріуполя.
Більшість із них перебували в полоні ще з 2022 року, багато хто – від перших днів повномасштабного вторгнення. Вони зазнали жорстокості, тортур і принижень лише за те, що були громадянами України. Тепер вони знову вдома – живі, виснажені, але нескорені.
Подію прокоментував єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едуард Кава OFMConv: «Додому сьогодні повернулися діти, які подорослішали не в університетських аудиторіях, як належить юнакам їхнього віку. Вони подорослішали у ворожому полоні, де їх били і катували за те, що вони громадяни України. Сьогодні до своїх повернулися ті, кому немає ще й 25 років.
Боже Отче Милосердний, дякуємо Тобі, що повернув їх додому живими, і просимо – вбережи їхні душі від темряви, а серця від ненависті. Огортай їх і надалі Своєю батьківською опікою, щоби вони могли жити далі».
Ці слова перегукуються з Псалмом 126, який звучить як молитва і вдячність: «Коли Господь повернув сіонських бранців, немов би сон ми бачили, так було з нами. Тоді уста наші сповнилися сміху, радости – язик наш. Тоді проміж народами загомоніли: “Велике діло вчинив Господь над ними!”»
Молімося за кожного з визволених: за мир у їхніх серцях, зцілення ран – видимих і невидимих. І за тих, хто все ще залишається в неволі – щоб світло визволення дійшло й до них.
