Папа Лев XIV здійснив візит до базиліки святого Павла за мурами, щоб на початку свого понтифікату ввірити своє служіння тому, кого апостольську ревність покликаний наслідувати як Єпископ Церкви Риму.
Про це повідомляє Vatican News.
Бог нас любить, і в цьому простий і єдиний корінь кожної місії, включаючи також і місію Наступника святого Петра. На цьому наголосив Папа Лев XIV, відвідуючи у вівторок, 20 травня 2025 р. Папську базиліку святого Павла за мурами. На початку свого служіння новообраний Наступник святого Петра прибув до місця поховання святого Павла, Апостола народів, підтверджуючи нерозривний зв’язок між обома Христовими свідками, які стали стовпами Римської Церкви.
У світлі листа Апостола до Церкви Риму
Коли Святіший Отець прибув на площу біля храму, його зустріли абат Донато Ольярі, настоятель місцевої бенедиктинської спільноти, та кардинал Джеймс Майкл Гарвей, архіпресвітер базиліки. Процесійна хода, в якій взяли участь бенедиктинці, через Святі Двері увійшла в базиліку. Лев XIV зійшов до гробниці святого Павла, розміщеної перед головним престолом, де провів деякий час на молитві, після чого прибув до призначеного місця в апсиді, розпочавши богослужіння у формі Літургії Слова. Після читання уривка з Послання святого апостола Павла до римлян він звернувся до присутніх з короткою проповіддю.
Святіший Отець зазначив, що в цьому уривку, що є початком «прекрасного листа», якого святий Павло скерував до християн Риму, головне послання обертається навколо трьох слів: благодать, віра та справедливість. Тож навколо них він заохотив замислитися, «ввіряючи заступництву Апостола народів початок цього нового понтифікату».
Благодать покликання
Папа, насамперед, вказав слова святого Павла про те, що він отримав від Бога «благодать покликання», визнаючи таким чином, що «його зустріч з Христом і його служіння пов’язані з любов’ю, з якою Бог його випередив, покликавши до нового життя ще тоді, коли він був далеким від Євангелія та переслідував Церкву». Схожий досвід, як зауважив проповідник, описує і святий Августин, який також пережив навернення. «Корінням кожного покликання є Бог: Його милосердя, Його доброта, великодушна як доброта матері, яка природно годує дитя через своє тіло, коли воно ще неспроможне харчуватися самостійно», – сказав Святіший Отець, цитуючи святого Августина.
Слухняність віри
Як зауважив далі Лев XIV, в цьому ж уривку святий Павло говорить про слухняність віри, також і в цьому випадку покликаючись на свій досвід. «Господь, явившись йому на дорозі до Дамаска, не позбавив його свободи, але залишив можливість вибору, послуху, який є плодом зусиль, внутрішньої та зовнішньої боротьби, яку він погодився перейти, – мовив Папа. – Спасіння приходить не через чари, а через таємницю благодаті та віри, випереджаючої любові Бога та довірливого й вільного прийняття з боку людини».
Сила віри, що виправдовує
Святіший Отець заохотив слухачів, щоб дякуючи Господеві за покликання, яким Він перемінив життя Савла, просити про те, щоб і ми вміли відповідати так само на Його запрошення, вміти «плекати та поширювати Його любов, стаючи ближніми одні для одних», в тому самому змаганні, що «від зустрічі з Христом, спонукало давнього переслідувача стати “всім для всіх”, аж до мучеництва». «Таким чином, для нас, як і для нього, у немічності тіла об’являється могутність віри в Бога, що виправдовує», – зазначив Папа, й покликаючись на той факт, що ця базиліка від віків віддана опіці бенедиктинської спільноти, нагадав про постійні заклики святого Венедикта до братньої любові та гостинності.
З джерела любові
«Але завершити я хотів би, навівши слова, з якими через понад тисячу років інший Бенедикт, Папа Бенедикт XVI, звертався до молоді», – мовив Лев XIV, цитуючи проповідь свого попередника під час чування з молоддю в Мадриді: «Дорогі друзі, – казав він, – Бог нас любить. Це велика істина нашого життя, яка надає сенс усьому іншому […]. У витоках нашого існування лежить задум Божої любові», а віра веде нас до того, щоб «відкрити наші серця на цю таємницю любові і жити як особи, які визнають себе любленими Богом».
«У цьому – простий і єдиний корінь кожної місії, також і моєї як наступника святого Петра та спадкоємця апостольської ревності святого Павла. Нехай же Господь дасть мені благодать вірно відповісти на Його поклик», – підсумував Святіший Отець Лев XIV.
