У середу, 7 травня 2025 року вранці, кардинал Джованні Баттіста Ре, Декан Колегії кардиналів, очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані, Святу Месу «pro eligendo Romano Pontefice», під час якої виголосив наступну проповідь.
Про це повідомляє Vatican News.
У Діяннях Апостолів читаємо, що після вознесіння Христа на небо і в очікуванні П’ятидесятниці всі тривали й гуртувалися в молитві разом з Марією, Матір’ю Ісуса (пор. Дії 1,14).
Це саме те, що й ми робимо за кілька годин до початку Конклаву, під поглядом Богородиці, розміщеної тут, біля вівтаря, в цій базиліці, що здіймається над гробом апостола Петра.
Ми відчуваємо, що з нами єднається увесь Божий люд, з його відчуттям віри, любові до Папи і довірливим очікуванням.
Ми зібралися тут, щоб призивати допомогу Святого Духа, випрошувати Його світло і силу, щоб був обраний Папа, якого Церква і людство потребують на цьому важкому, складному й тривожному історичному повороті.
Молитися, призиваючи Святого Духа, є єдиним правильним і належним підходом у той час, коли кардинали-виборці готуються до акту найвищої людської та церковної відповідальності та вибору виняткової важливості; людського акту, для якого потрібно відкинути всі особисті мотиви та мати на думці й у серці лише Бога Ісуса Христа і добро Церкви та людства.
У прочитаному уривку з Євангелії прозвучали слова, які переносять нас у саме серце найвищого послання-заповіту Ісуса, врученого апостолам у вечір Прощальної вечері у горниці: «Це моя заповідь: щоб ви любили один одного, як я вас полюбив». Немовби уточнюючи оте «як я вас полюбив», і вказуючи, як далеко повинна зайти наша любов, Ісус далі каже: «Ніхто більшої любові не має, як хто душу свою покладе за своїх друзів» (Йн 15, 13).
Це послання любові, яке Ісус називає «новою» заповіддю. Новою, бо вона перетворює у позитивному ключі та значно розширює старозавітну заповідь, яка говорить: «Не роби іншому того, чого не бажаєш, щоб тобі чинили».
Любов, яку об’являє Ісус, не знає меж і повинна бути характерною рисою думок і вчинків усіх Його учнів, які в своїй поведінці повинні завжди виявляти справжню любов і докладати зусиль для побудови нової цивілізації, тієї, яку святий Павло VI назвав «цивілізацією любові». Любов – це єдина сила, здатна змінити світ.
Ісус дав нам приклад цієї любові на початку Тайної Вечері дивовижним жестом: Він понизився до служіння іншим, понизився, щоб вмити ноги апостолам, без будь-якої дискримінації, не оминаючи навіть Юду, який мав Його зрадити.
Це послання Ісуса перегукується з тим, що ми чули в першому читанні Святої Меси, в якому пророк Ісая нагадує нам, що фундаментальною якістю пастиря, якістю пастирів є любов, любов аж до повної самопожертви.
Отже, з літургійних текстів цього Євхаристійного богослужіння ми отримуємо заохочення до братерської любові, взаємодопомоги та зусиль задля церковного сопричастя та загальнолюдського братерства. Серед завдань кожного Наступника святого Петра є завдання сприяти зростанню сопричастя: сопричастя всіх християн з Христом; сопричастя єпископів з Папою; сопричастя єпископів між собою. Не сопричастя, зосередженого в собі, а сопричастя між людьми, народами і культурами, зберігаючи в серці те, що Церква завжди повинна бути «домом і школою сопричастя».
Сильним є також заклик зберігати єдність Церкви в тому руслі, яке Христос накреслив апостолам. Єдність Церкви є волею Христа; єдність, яка не означає одноманітність, а міцне і глибоке сопричастя в різноманітності, за умови, що завжди зберігається повна вірність Євангелію.
Кожен Папа і надалі втілює Петра та його місію і, таким чином, представляє Христа на землі; він є скелею, на якій побудована Церква (пор. Мт 16,18).
Обрання нового Папи – це не просто наступництво людей. Обрання нового Папи – це завжди повернення апостола Петра.
Кардинали-виборці голосуватимуть у Сикстинській каплиці, де, як сказано в Апостольській конституції Universi dominici gregis, «все сприяє усвідомленню присутності Бога, перед Яким кожен повинен буде одного дня постати на суд».
У «Римсьому Триптиху» Папа Йоан Павло ІІ висловлював побажання, щоб в години важливого рішення через віддання голосу, нависаюче зображення Ісуса-Судді пензля Мікеланджело нагадувало кожному про велику відповідальність вручити «верховні ключі» (Данте) в правильні руки.
Тому молімося, щоб Святий Дух, Який протягом останніх ста років подарував нам низку справді святих і великих Пап, дарував нам тепер Папу за Божим серцем для добра Церкви і людства.
Молімося, щоб Господь дарував Церкві такого Папу, який найкраще зможе розбудити сумління всіх та розбудити моральну й духовну енергію сьогоднішнього суспільства, яке вирізняється великим технологічним прогресом, але схильне забувати про Бога.
Сьогодні світ багато очікує від Церкви в збереженні тих фундаментальних людських і духовних цінностей, без яких людське співіснування не буде кращим і не буде носієм добра для майбутніх поколінь.
Нехай же Пречиста Діва Марія, Мати Церкви, втрутиться своїм материнським заступництвом, щоби Святий Дух просвітив уми кардиналів-виборців і зробив їх однозгідними в обрання такого Папи, якого потребує наш час.
