«Папа Франциск був мужньою людиною. Він завжди шукав миру. Він дивився на всіх однаково – чи ти чорний, чи білий, його не хвилювала твоя релігія або те, що написано у твоєму паспорті. Він хотів допомогти кожному», – розповідає Іман Надер, все ще зворушена пережитим досвідом – вона спостерігала з перших рядів площі Святого Петра за похороном людини, яка змінила її життя.
Окрім понад 140 міжнародних делегацій, що взяли участь у похоронній Месі Папи Франциска, у перших рядах сиділа також група безпритульних та кілька родин іммігрантів. Загалом там було 40 осіб, які протягом 12-річного понтифікату особисто відчули ніжність Папи Франциска.
Серед них – 31-річна курдська жінка з чотирма дітьми та чоловіком, які були змушені тікати з Іраку через жорстокість «Ісламської держави» та відсутність базових умов для життя і надії на майбутнє.
Втім, їхня спроба дістатися до Європи закінчилася тим, що сім’я опинилася на середземноморському острові Кіпр, де понад два роки жила в таборі для біженців. Саме там вона вперше зустріла Папу під час його апостольської подорожі до країни у 2021 році. «Він врятував нас», – розповіла Надер іспаномовному агентству ACI Prensa, партнеру CNA, згадуючи жахливі умови табору: відсутність питної води, їжі, життя у наметі з пластиковим дахом, який не захищав навіть від дощу.
«Я завжди вірила і любила Бога. Молилася, щоб мати краще життя. І Бог відповів – послав мені Папу Франциска, який став нашим ангелом», – сказала вона.
Їхня зустріч була цілковито випадковою – або, швидше, несподіваним провидінням. Вони дізналися з новин, що Папа приїздить на Кіпр, і мусульманська родина захотіла побачити на власні очі людину в білому, яка так багато говорить про мир і братерство.
3 грудня 2021 року вони змогли потрапити до храму Святого Хреста в Нікосії. Надер, прикрита традиційним хіджабом, сіла на задню лаву, щоб не привертати уваги. Але Папа помітив її одразу. Виходячи, він міцно потис їй руку та подарував щиру усмішку. Надер тоді ще не знала, що цей момент змінить її життя назавжди. Поруч з нею була журналістка L’Osservatore Romano Сільвіна Перес. Вони обмінялися номерами телефонів і кілька тижнів підтримували зв’язок. Зрештою, Надер наважилася попросити про, здавалося б, неможливе: вирватися з того пекельного табору.
Журналістка почала шукати шляхи змінити долю родини і внести їх до списку кандидатів на гуманітарні коридори, які координувала спільнота Святого Егідія.
Втім, це виявилось складним завданням, тож вона звернулася безпосередньо до Папи Франциска. Той не вагався ні секунди: особисто втрутився і взяв на себе всі витрати на переїзд родини.
«Коли нам повідомили, що ми залишаємо те жахливе місце, я не могла повірити. Це був неймовірний дарунок від Папи Франциска. Сьогодні ми всі оплакуємо його смерть. Для мене він був найкращим релігійним лідером, якого я коли-небудь знала», – сказала Надер, не стримуючи емоцій.
У березні 2022 року Надер із родиною приїхали до Рима. Відтоді вони вивчили італійську, діти ходять до державної школи, а обоє батьків працюють у ресторанній сфері.
За ці роки вони неодноразово зустрічалися з Папою Франциском. У липні 2022-го їм вдалося привітати його після загальної аудієнції на площі Святого Петра у Ватикані – завдяки допомозі іспанської журналістки Еви Фернандес. Разом вони написали подячне повідомлення іспанською мовою: «Дякуємо, що привели нас до Італії! Мої діти тепер мають краще життя, ніж в Іраку та на Кіпрі. Дякуємо, що дозволили нам бути вашими сусідами!»
Останній раз вони бачили Папу 5 лютого, незадовго до його госпіталізації в римській лікарні Джемеллі, де йому лікували двостороннє запалення легенів. «Тоді він зізнався мені, що дуже хворий і почувається виснаженим. Але я ніколи не могла уявити, що це буде останній раз, коли я його побачу», – поділилася Надер.
Переклад за CNA
