Увечері 19 квітня у київському катедральному соборі св. Олександра була відслужена Вігілія Воскресіння Господнього.
Про це пише Київсько-Житомирська дієцезія.
Святу Месу очолив єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький. Урочистості традиційно розпочалися з розведення багаття і запалення Пасхала — воскової свічки, що є одним із центральних видимих великодніх символів у Католицькій Церкві.
Проголосивши радість Христового Воскресіння, єпископ звернувся до вірних з проповіддю, у якій наголосив на істинному значенні цих сакраментальних для кожного християнина слів.
Ці слова, «Христос воскрес!» розвіюють морок ночі і закликають нас до життя. Вони говорять смерті «ні», а життю — «так». Не кожна людина насправді може промовити ці слова від щирого серця. Той, хто прив’язаний до смерті, до ночі, може зробити це напоказ, але її єство закликатиме: повернись назад! повернись до мертвих! Так сьогодні ми чули ці слова, звернені до жінок, які прийшли до Ісусової гробниці: чого шукаєте Його серед мертвих? Нема Його тут!
Сьогодні ми святкуємо Пасхальну ніч. Пасха означає Вихід. Але Вихід може бути для людини певним терміном, що завжди залишатиметься осторонь, поза її життям. Вихід когось іншого, Вихід завдяки комусь іншому, Вихід, до якого доклалися інші, а я залишатимуся собі на місці. Тож я хотів би, щоби цього Великоднього вечора ми роздумували над Божим словом за посередництвом іншого слова: слова «заклик». Нехай це буде заклик-спонука: «Вийди!» Вийди зі звиклого оточення. Вийди з того, що ти вважаєш життям, але, можливо, Господь приготував тебе для чогось іншого.
Поруч із тими людьми, які піднімаються і йдуть за Господом, завжди будуть ті, які цього не хочуть, які знаходять тисяча і одну причину не виходити з землі рабства, залишатися там. Пророк Варух говорить про це дуже гостро: залишаючись у ворожій землі, ти опоганився, ти з мертвими, ти — в аді, чи ти це розумієш? Господь звертається до тих, хто не йде — знає, що треба йти, але не йде, бо у цьому велика проблема. Господь обіцяє очистити їх від скверни, омити від нечистоти і привести до Нього — але привести можна тільки ту людину, яка насправді цього хоче. Ще складніше привести цілий народ, цілу церковну спільноту. Тому сьогодні цей заклик лунає до цілої Церкви: Я проведу тебе далі, тільки дай себе провадити!
Багато християн очікують від цієї ночі чогось «магічного» — так само як і від Різдвяної, ніби ось настане Великдень — і все автоматично поміняється. Та у нашому житті нічого не відбувається автоматично. Більш-менш автоматично рухаються зорі на небі, але все одно хтось мав запустити їхні руки. Без докладання власних зусиль, без того, щоби самому вийти і піти у нашому житті нічого не зміниться. Тож нинішня ніч закликає нас вийти, вчергове рушити у дорогу.
У заключному слові єпископ Віталій також особливим чином звернувся до українських військових, які не мають можливості особисто бути присутніми на богослужіннях, оскільки боронять нашу державу від ворога. Подякувавши їм за служіння, єпископ нагадав: «Ми неустанно з вами на своєму власному — молитовному — фронті». Єпископ також звернувся до людей, що перебувають на окупованих територіях, не маючи можливості вільно сповідувати віру, до вимушених переселенців і біженців, запевнивши їх: спільнота Церкви пам’ятає про них і неустанно молиться.
