У проповіді з нагоди Ювілею хворих і світу охорони здоров’я Папа Франциск закликає не слідувати за поширеною сьогодні ментальністю усувати слабких зі своїх середовищ, а зробити присутність болю серед нас нагодою для зростання в любові та надії на Господа.
Про це пише Vatican News.
«Ось Я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте?» – ці Господні слова, передані через пророка Ісаю, стали відправною точкою для роздумів, якими Папа Франциск поділився у своїй проповіді з нагоди п’ятої неділі Великого Посту. Цю проповідь у неділю, 6 квітня 2025 р., прочитав архієпископ Ріно Фізікелла, Пропрефект Дикастерії у справах євангелізації, який з доручення Святішого Отця очолив на площі Святого Петра у Ватикані Святу Месу з нагоди Ювілею хворих і світу охорони здоров’я.
Народження нового народу
Як зауважує Папа, ці слова були звернені до ізраїльського народу під час перебування у вавилонському вигнанні. Для ізраїльтян це важкий період, здається, що все втрачено, згасає будь-яка надія… І саме в цей момент звучить Господнє запрошення звернути увагу на щось нове, що народжується, тобто, не на щось, що буде в майбутньому, але вже відбувається. Але про що йдеться? «Те, що народжується, – це новий народ. Народ, який, після того, як розпалися фальшиві гарантії минулого, відкрив для себе те, що є найважливішим: перебувати в єдності і разом прямувати вперед у Господньому світлі. Народ, який зможе відбудувати Єрусалим, бо далеко від Святого Міста, де зруйнований храм, не маючи можливості відправляти урочисті богослужіння, він навчився зустрічати Господа в інший спосіб: у наверненні серця, у здійсненні права і справедливості, у піклуванні про вбогих і потребуючих, у ділах милосердя», – підкреслює Святіший Отець.
Завжди присутній поруч
Далі Наступник святого Петра заохочує розгледіти таке саме послання в епізоді про зустріч між Ісусом і жінкою, впійманою на перелюбі, про який розповідалося в євангельському уривку. Також і тут бачимо жінку, життя якої спустошене, але не географічним вигнанням, а моральним осудом. Грішниця далека від закону, приречена на смерть. Їй також здається, що надії немає. Але Бог її не полишає, і саме в той момент, коли обвинувачі стискають у руках каміння, щоб каменувати її, Ісус входить у її життя та захищає, даючи можливість розпочати нове життя. «Цими драматичними і зворушливими історіями сьогоднішня літургія заохочує нас відновити в нашій великопосній мандрівці довіру до Бога, Який завжди поруч з нами, щоб нас спасти. Ні вигнання, ні насильство, ні гріх, ні будь-яка інша життєва реальність не може перешкодити Йому стати біля наших дверей і стукати, з готовністю увійти, як тільки ми це дозволимо», – наголошує Папа.
Місце спасіння та відкуплення
Переходячи до контексту Ювілею хворих і світу охорони здоров’я, Святіший Отець зазначає, що хвороба – одне з найважчих життєвих випробувань, в якому переконуємося у нашій немічності. Вона теж може привести до почуття безнадії. «Але також і в ці моменти Бог не залишає нас наодинці, і якщо ввіримося Йому саме там, де наших сил бракує, можемо відчути розраду Його присутності», – зауважує проповідник, нагадуючи, що Бог став людиною, щоб розділити з нами нашу слабкість, Він знає, що таке біль. І не тільки це. Його любов, за словами Папи, залучає нас, щоб ми могли бути одні для одних «ангелами», тобто, «посланцями» Його присутності, так що часто «як для того, хто страждає, так і для того, хто йому допомагає, ложе недуги може перетворитися в святе місце спасіння та відкуплення».
Дар на зцілення серця
Звертаючись до лікарів і медперсоналу, Наступник святого Петра нагадує, що коли вони піклуються про своїх пацієнтів, Господь дає їм нагоду «постійно оновлювати своє життя, підтримуючи його вдячністю, милосердям і надією», а також кличе їх «просвітлювати його смиренним усвідомленням того, що ніщо не є даністю, що все – Божий дар». «Дозвольте, – закликав він, – щоб присутність хворих входила немов дар у ваше життя, щоб зцілювати ваші серця, очищаючи їх від усього того, що не є любов’ю».
Школа любові
«З вами ж, дорогі хворі браття і сестри, в цей період мого життя я багато чого поділяю: досвід немічності, відчуття слабкості, залежності від інших у багатьох речах, потреби в підтримці. Це не завжди легко, але це школа, в якій ми щодня вчимося любити і дозволяти себе любити», – звертається Папа Франциск до недужих, вказуючи на те, що лікарняна палата чи ложе недуги може стати тим місцем, де можемо почути голос Господа, Який і нам каже: «Ось Я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте?». За словами Святішого Отця, «долати страждання разом робить нас людянішими, а розділити біль – це важливий етап кожної дороги освячення».
«Найдорожчі, – підсумовує проповідник, – не відсуваймо того, хто слабкий, далеко від свого життя, як це на жаль сьогодні робить певна ментальність, не виганяймо біль з нашого середовища. Зробімо його радше нагодою для того, щоб зростати разом, щоб плекати надію завдяки любові, яку Бог першим влив у наші серця, яка, ні на що не зважаючи, залишається назавжди».
