Метою документа є нагадати про зміст і значення Собору, який, безсумнівно, має першорядне значення в історії Церкви та підкреслити надзвичайні ресурси, які прийнятий під час нього Символ віри пропонує в перспективі нового етапу євангелізації, який покликана переживати Церква.
Про це пише Vatican News.
«Ісус Христос, Божий Син, Спаситель. 1700-річчя Вселенського Собору в Нікеї (325-2025)» – документ Міжнародної Богословської Комісії під такою назвою у четвер, 3 квітня 2025 року, з’явився на сайті Дикастерії віровчення. Як зазначається у комюніке з нагоди публікації, метою є не тільки наголосити на значенні цього собору, але також висвітлити надзвичайні ресурси Символу віри, який відтоді сповідує Церква.
Річниця в особливому контексті
У повідомленні для преси читаємо, що 20 травня християнський світ спогадуватиме річницю початку Собору в Нікеї, першого вселенського собору. За його підсумками з’явився Символ віри, який після доповнення під час Собору в Константинополі в 381 році, став засвідченням ідентичності віри в Ісуса Христа, сповідуваної в Церкві. Ця річниця припадає в ювілейному році, зосередженому на «Христі, нашій надії», в також в рік, коли християни Сходу й Заходу відзначають Великдень в один день. Зрештою, як підкреслював Папа Франциск, в історичний момент, як той, що ми переживаємо, позначений трагедією війни та незліченними тривогами і непевністю, найважливішим для християн, найпрекраснішим, найпривабливішим і водночас найнеобхіднішим є саме віра в Ісуса Христа, проголошена в Нікеї: це є фундаментальним завданням Церкви. Про це читаємо в пресрелізі, що покликається на промову Святішого Отця до учасників пленарної асамблеї Дикастерії віровчення в 2024 році
Мета документа
У цьому контексті Міжнародна богословська комісія (МБК) оприлюднює важливий і змістовний документ під назвою: «Ісус Христос, Божий Син, Спаситель. 1700-річчя Вселенського Собору в Нікеї». Метою документа є не лише нагадати про зміст і значення Собору, який, безсумнівно, має першорядне значення в історії Церкви, але й підкреслити надзвичайні ресурси, які Символ віри, що сповідується відтоді, зберігає і відновлює в перспективі нового етапу євангелізації, який покликана переживати Церква. Водночас підкреслюючи помітну актуальність цих ресурсів для відповідального і спільного визрівання змін епохи, які впливають на культуру і суспільство в усьому світі. Справді, віра, сповідувана в Нікеї, відкриває нам очі на проривну і постійну новизну, яка сталася з приходом поміж нас Божого Сина. І вона спонукає нас розширити наші серця і розум, щоб прийняти і реалізувати дар цього вирішального погляду на сенс і долю історії: у світлі того Бога, Який через Єдинородного Сина, Якому передав повноту власного життя, робить нас його учасниками через Його втілення, щедро виливаючи на всіх без винятку подих визволення від егоїзму, подих стосунків у взаємній відкритості та сопричастя Святого Духа, незважаючи ні на які бар’єри.
Осердя віри Церкви
Як підкреслюється у комюніке, істина про Бога, Який, будучи любов’ю, є Трійцею і в Сині з любові стає одним з нас, тобто віра, яку свідчить і передає Нікейський Собор, є автентичним принципом братерства між людьми і народами, а також перетворення історії у світлі молитви, яку Ісус підніс до Отця перед тим, як віддати за нас найвищий дар свого життя: «Отче, нехай будуть усі одно, як ми з Тобою одно» (пор. Ів 17,22). Таким чином, Нікейський Символ віри є основою віри Церкви, джерелом живої води, з якого можна черпати і сьогодні, щоб увійти в погляд Ісуса, а в Ньому – в погляд, який Бог, Авва, має на всіх Своїх дітей і на все створіння, починаючи з найменших, найбідніших і найбільш відкинутих, з якими Єдинородний Син Отця, Який став «первістком між багатьма братами» (пор. Рим 8,29), ототожнив Себе настільки, що вважає зробленим для Себе те, що було зроблено для кожного з них (пор. Мт 25,40).
Багатогранний синтез
Таким чином, як стверджується в повідомленні для преси, цей документ МБК не ставить перед собою завдання бути простим текстом академічного богослов’я, але пропонується як цінний і нагальний синтез, що може стати корисним у поглибленні віри та її свідченні в житті християнської спільноти. Не лише збагачуючи новим усвідомленням участь у літургійному житті та формуванням до розуміння та досвіду віри Божого люду, але також пробуджуючи та зорієнтовуючи культурні та соціальні зусилля християн на цьому поворотному моменті історії. Тим більше, що в Нікеї єдність і місія Церкви вперше були символічно виражені на вселенському рівні (звідси його визначення як Вселенського Собору) в синодальній формі того спільного прямування вперед, яке їй притаманне. Таким чином, він є авторитетним орієнтиром і джерелом натхнення для синодального процесу, в який сьогодні залучена Католицька Церква, у своєму прагненні пережити навернення і реформи, позначені принципом стосунків і взаємності заради місії, як це рішуче стверджує «Заключний документ» останньої Асамблеї Синоду Єпископів, проголошений Папою Франциском.
