2 квітня 2025 року минає 20 років з дня відходу до вічності святого Йоана Павла ІІ. З цієї нагоди про видатного святого у своєму житті розповідає ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB.
Єпископе Віталію, чи була у Вас нагода колись зустрітися з папою Йоаном Павлом ІІ? Можете про це розказати?
Мені не довелося зустрітися коли-небудь особисто з святим Йоаном Павлом ІІ, проте я був на зустрічах із ним. Перший раз це було в Білостоку, в Польщі, а другий раз на Всесвітньому Дні Молоді в 1991 році у Ченстохові. Потім ми, звичайно, зустрілися з ним, так само у великій кількості людей, вже на теренах України у 2001 році. І кожен раз для мене він був людиною, яка об’єднує мільйони людей та разом проводив їх до Господа. Для мене він став таким образом насправді чудового пастиря – доброго пастиря на взірець Господа Ісуса, який твердо тримається фундаментів віри, який сміливо проголошує і який так невтомно проводить овечок до Небесного Царства. Для мене важливим так само є святий Йоан Павло ІІ, як для єпископа, бо я є у духовному сенсі, в його апостольській сукцесії. І мені дуже це приємно, що десь в духовному сенсі оцей дух, десь я вірю в те, що перейшов також і мені, і я прошу Господа, щоб я був, хоча ж би трохи вірний цьому духові, щоб можна було його реалізувати для служіння Святій Церкві.
Відомо, що Йоан Павло ІІ залишив досить велику спадщину – енцикліки, різні твори та, навіть, інтерв’ю. Чи є щось з цього, що Вам близьке або особливо вразило Вас?
Цілком нещодавно я перечитав собі книгу «Переступити поріг надії» святого Йонна Павла ІІ. Я повертався до неї, щоби, так насправді, заохотитися цією надією тепер під час Ювілейного року, коли ця надія всім нам так сьогодні потрібна. Але зустрівся з тим, що в цій книзі святий Папа говорить більше про певні фундаменти, до яких знову постійно маємо повертатися для того, щоб насправді ця надія в нас була, для того, щоб можна було, як говорить назва тієї книги, цього великого інтерв’ю, щоб можна було переступити отой поріг. І я вважаю, що сьогодні у часі такої безнадії він для нас може бути знову таким прикладом, супроводжувачем, для того, щоб ми краще збагнули цілий фундамент, ціле багатство нашої віри, і щоб можна було завдяки цьому переступити поріг надії. Хоча для когось це здається неможливим, але не для віруючих.
Максим Железницький
