У контексті Ювілею митців та світу культури представники католицьких культурних осередків з різних контитентів обмінялися думками про те, як бути в сьогоднішньому світі «ремісниками надії», що було темою заходу, що відбувся в осідку Дикастерії в справах культури та освіти.
Про це пише Vatican News.
В Індії на першому місці стоїть міжрелігійний виклик, в Угорщині мають успіх «ночі відкритих храмів», у Венесуелі зростає кількість людей, які навчаються на курсах душпастирства культури, на Мальті місцева Церква створила павільйон-майстерню сучасного мистецтва, у Бразилії докладаються зусилля у сфері кіно та спорту; у Португалії в Лісабоні «Капела до Рато» з 1970-х років займається поширенням культури демократії. Існує справді багато різних перспектив, в яких задіяні католицькі культурні центри по всьому світу, що проявилося під час зустрічі «Ремісники надії», скликаної у Ватикані у контексті Ювілею митців і світу культури. Об’єднує їх усіх той самий виклик, який у 2025 році здається більш нагальним, ніж будь-коли: повернути віру і культуру до діалогу або, за словами Папи Франциска, «укорінити надію в культурі». Особливо тепер, коли, як згадував не один доповідач, нові покоління шукають відповідей, яких світ не пропонує.
Інкультурація Євангелія
«Навіщо потрібні культурні центри? І чому вони потрібні Церкві? Тому що в наш час також необхідно інкультурувати Євангеліє», – такими словами кардинал Жозе Толентіно де Мендонса, Префект Дикастерії у справах культури та освіти, інавгурував момент «синодального слухання» між представниками католицьких культурних центрів. Метою заходу, в якому взяли участь делегати з Європи, Азії, Америки та Океанії, було «дізнатися про ініціативи, труднощі та перспективи» цих осередків. «Ми називаємо вас “ремісниками”, – пояснив префект, – бо на відміну від індустріальної, механічної та масовізованої моделі, ремісник вплітає нитки Євангелія в тканину щоденного життя».
Наново оживити мережу
«Ми хочемо відродити дуже важливу для нас мережу, а саме мережу культурних центрів, – пояснив архієпископ Пол Тайґ, Секретар дикастерії для відділу у справах культури і модератор зустрічі. – Ми хочемо бути своєрідним “хабом”, який полегшує комунікацію між ними. Кожен католицький культурний центр має різні напрямки діяльності, адже вони багато в чому залежать від культурного та суспільно-політичного контексту, а також трохи від історії установи». За його словами, йдеться про те, щоб «зрозуміти, чим вони займаються, з якими викликами стикаються і чим ми можемо їм допомогти». «Діалог між вірою і культурою – це діалог, який вимагає ризику як з нашого боку, так і з боку митців і людей культури, але він є фундаментальним для нас», – переконаний архієпископ Тайґ.
Місця слухання та зустрічі
«Павло VI у 1975 році через Evangelii Nuntiandi, – нагадав під час зустрічі кардинал Толентіно де Мендонса, – запропонував концепцію євангелізації культури, щоб відповісти на розрив між культурою і вірою, який вже тоді був очевидним». У 1995 році Йоан Павло ІІ у своєму післясинодальному апостольському напоумленні Ecclesia in Africa підтвердив, що католицькі культурні осередки «надають Церкві особливі можливості для присутності та дії у площині культурних перетворень». «Ми теж живемо в епоху постійних змін, – підкреслив префект. – Папа Войтила назвав їх місцями слухання, поваги і толерантності, і ми тут для того, щоб налагодити діалог, відкритий на різноманітність, яка існує в Церкві». Він також вказав на те, що в Evangelii gaudium Папа Франциск стверджує, що «культура, в якій кожен хоче бути носієм власної суб’єктивної істини, перешкоджає тому, щоб громадяни хотіли брати участь у спільному проекті, який виходить за межі особистих інтересів і бажань». «Католицькі культурні осередки, – прокоментував кардинал Жосе Толентіно де Мендонса, – існують саме тому, що Церква, натомість, вірить у цінність спільноти. Ми прагнемо проекту, який виходить за межі індивідуальних інтересів і бажань».
