Зустрічаючись із ректорами духовних семінарій Франції, Святіший Отець звернув увагу на потребу формувати в семінаристів внутрішню свободу, а також орієнтувати формацію на місію.
У суботу, 25 січня 2025 року, Папа Франциск прийняв на аудієнції ректорів духовних семінарій Франції, які прибули до Риму для ювілейного паломництва. У своєму вітальному слові Святіший Отець зосередився на темі священничої формації.
Супроводжувати, піклуючись про автентичні стосунки
Папа зазначив, що формування семінарійної спільноти пов’язане із послідовним свідченням християнського життя й торкається всіх вимірів особи. «Для того, щоб семінарія могла нести це свідчення і стати сприятливим простором для зростання майбутнього священника, важливо подбати про якість і автентичність людських стосунків, які там панують, подібних до родинних, з рисами батьківства і братерства. Тільки в такій атмосфері може встановитися взаємна довіра, необхідна для доброго розпізнання», – зауважив Святіший Отець. За його словами, у такій атмосфері семінарист може бути самим собою, автентичним у стосунках з іншими та «повністю співпрацювати у власній формації, щоб разом з форматорами відкривати Господню волю для свого життя».
Папа відзначив той факт, що сьогодні кандидати, які вступають до семінарії, дуже відрізняються один від одного віком, досвідом віри, культурою та іншими контекстами особистого життя. «Саме тому увага до життєвого шляху кожної особи, а також особистий супровід є більш необхідними, ніж будь-коли. Ось чому важливо, щоб формаційні команди сприймали цю різноманітність, щоб вони знали, як її приймати й супроводжувати», – наголосив він.
Формація, спрямована на місію
«Мета семінарії чітка: формувати учнів-місіонерів, які захоплюються Вчителем, душпастирів “які пахнуть вівцями”, які живуть серед них, щоб служити їм та нести їм Боже милосердя», – вів далі Святіший Отець. У цьому контексті він виділив деякі аспекти, на які форматорам треба звернути увагу під час семінарійного приготування. Перший з них стосується дбання про те, щоб у кандидата до свячень формувалася справжня внутрішня свобода. «Виклики, які постануть перед ним впродовж життя, вимагають, від нього розуміння, просвітленого вірою і зворушеного любов’ю, оцінювати і вирішувати власною головою, подекуди проти течії або ризикуючи, не підкоряючись готовим відповідям, ідеологічним упередженням або єдиній думці поточного часу», – підкреслив Папа.
Другий аспект стосується «дозрівання в кандидата збалансованої людяності, здатної до взаємних стосунків». За словами Святішого Отця, священника потрібно привести до лагідності, близькості та співчуття, які є наставленням самого Бога. «Третій момент – це вирішальна спрямованість священничого покликання на місію… Звісно, бути священником передбачає особисту реалізацію, але священником стають не для себе, а для Божого люду, щоб допомагати йому пізнавати і любити Христа», – зазначив Святіший Отець.
«Нерідко на цьому шляху дехто поступово починає “служити собі”. Будьте обережні, особливо з грошима. Моя бабуся казала нам: “Диявол входить через кишені”. Прошу вас, убогість – це прекрасна річ. Служіть іншим. І остерігайтеся кар’єризму. Будьте обережні. Остерігайтеся світськості, заздрості, марнославства… Щоб любов до Бога і до Церкви ніколи не ставали приводом для самозвеличення», – зауважив Папа. За його словами, тільки Ісус наповнює свого священника радістю, яка пов’язана із дедалі глибшою і палкішою любов’ю до Нього, «яка живиться серйозною формацією у внутрішньому житті та вивченням Божого слова».
