Як повідомлялося, у Києві Тиждень молитов про єдність християн розпочався у Патріаршому соборі Воскресіння Христового (УГКЦ). 25 січня, у свято Навернення апостола Павла, відбувся завершальний молебень, який зібрав представників різних Церков та конфесій у парафії Успіння Пресвятої Діви Марії на Позняках.
Молитву очолив Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас.
На початку зібраних привітав, від імені ординарія Київсько-Житомирської дієцезії, єпископ-помічник Олександр Язловецький.
У молебні взяли участь: єпископ Української єпархії Вірменської Апостольської Церкви – Маркос Оганесян, старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви – Леонід Падун, отець Віталій Дончак з Православної Церкви України, настоятелі київських парафій РКЦ та вікарні священники місцевої парафії. На молебні також були присутні співробітник та радник Інституту релігійної свободи – Ігор Лук’янов, представник Державної служби етнополітики та свободи совісті – В’ячеслав Горшков.
Після Літургії Слова слово до присутніх скерував Апостольський нунцій. Він нагадав, що цього року роздуми, під час Тижня молитов про єдність християн, присвячені Нікейському собору, який відбувся 1700 років тому. Темою восьмого дня молитов є заключна частина Нікейсько-Константинопольського Символу віри: «Очікуємо воскресіння мертвих і життя майбутнього віку».
Біблійні читання, які прозвучали під час молебню, наголошують, що очікування воскресіння – це не пасивне споглядання, а активна підготовка. У книзі Одкровення апостола Йоана використовується образ Нареченої Агнця, яка готується до весілля, прагнучи бути прекрасною для свого Нареченого – Бога. Євангеліє від Луки додає інший образ: Господні співпрацівники, які не засинають, а залишають світло увімкненим, готові будь-якої миті зустріти Господа.
«Ці біблійні образи – це не просто метафори, це заклик до дії, до життя, зосередженого на головній меті: очікування воскресіння – це не втеча від світу, а активне перетворення себе і світу».
Особливо важливим це усвідомлення є для нас, українців, у час війни. Ми покликані молитися за спасіння душ, навіть душ наших ворогів. Як святий великомученик Стефан, що просив Господа простити гріхи своїх гонителів, ми маємо силу молитися за навернення тих, хто чинить зло. «Хто, як не ми, віруючі чоловіки і жінки України, може молитися за навернення вбивць? Господи, прости гріхи, наверни серця і спаси всіх своїх овець», – підсумував нунцій.
Очікування воскресіння також відроджує любов у наших серцях. Святий Ісаак Ніневійський писав: «Той, хто живе в любові, вже тут, на землі, дихає життям, яке походить від Бога. Любов – це Царство, яке Господь у таємниці обіцяв учням. А що вони їстимуть, якщо не любов? Любові достатньо, щоб живити людину».
Той, хто очікує воскресіння, не шукає нічого іншого – ні тілесних задоволень, ні гордості, – лише Бога і вічного життя в Ньому. Любов, яка народжується в цьому очікуванні, стає основою єдності між людьми, починаючи з єдності віруючих у Христа.
Отож, роздумувати про воскресіння і молитися одні за одних – це шлях, який Господь дарував нам для підготовки до вічного життя. «Господи, відроди у всіх нас смак вічності, сильну і радісну надію на Тебе, сповнену щирої і правдивої любові одні до одних», – підсумував архієпископ Вісвальдас.
У Вселенській молитві зібрані благали Бога за місіонерів та проповідників, Україну та правителів держави, військо, сім’ї та стражденних.
Після цього молитву до Господа, згідно зі своєю традицією, занесли представники інших Церков та конфесій. На завершення пролунала молитва «Отче наш».
Читання зі Святого Письма та молитви переплітались співами пісень з Taize.
«Нехай Той, хто є нашим світлом єднає нас, спонукає нас молитися до Отця в одному дусі, один за одного. Амінь», – ці слова нунція стали заключними у молебні про єдність християн.
