Цьогорічна поїздка з молоддю з Парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Бердичеві в Карпати з 13 до 18 січня нестримно нагадала мені довоєнну, січневу 2022 року.
Я тоді про це написав: «Зимова казка». Тоді, особливо останній день перебування, завдяки сонячній зимовій погоді, приніс такі враження, що по-іншому описати не можна. Цього разу з першого дня нас супроводжувало все найкраще, що може запропонувати зима.
Останніми роками було непросто знайти справжню зимову погоду. Цього року сніг супроводжував нас з моменту виїзду з Бердичева. Перша зупинка нашої майже 40-особової команди: Кам’янець-Подільський, Свята Меса в костелі отців паулінів, а потім смачна вечеря у гарній залі відновленого монастиря. Ми прибули до місця призначення ввечері, а вранці… Ми опинилися начебто в чудовій зимовій казці в центрі «Caritas-Spes» в Яблуниці.
Перший день – це, звичайно, лижі. Орендували спорядження для групи понад 30 осіб. Одна година навчання для початківців, тобто більшості і … на підйом! Шалені веселощі проходили під наглядом досвідченого в лижних спортах отця Павла Бембна OCD, опікунки Мілени та починаючої пригоди з лижами, але за то безстрашної сестри Оксани Щипанської – терезіянки. На всі можливі випадки у нас була довіра в опіку ангелів хранителів та присутність медсестри, пані Тетяни. Для деяких з групи це була лише друга зустріч зі схилом. Перший відбувся в єдиний день, згаданий на початку, коли дозволяли умови, у січні 2022 року. Лише деякі люди були більш-менш знайомі з тим, як користуватися підйомником, а потім спускатися зі схилу. Два таких дні цьогорічних канікул стали прекрасним досвідом юнацької мужності, взаємної солідарності, а насамперед радості, безтурботності та краси гір. Серед інших експедицій – підкорення скель Довбуша та чарівної вершини Хом’як (1544 м над рівнем моря) на хребті Горган.
Але це ще не все. Кожен день починався ранковою молитвою, яку очолила молодь. Постійні елементи: пісня, привітання Господа Бога «доброго ранку», псалом співаний на два хори, спонтанна подяка, пісня, прохання, «Отче наш» і «Радуйся, Маріє», благословення – проста, але молодіжна формула, а найкрасивіше в тому, що всю «літургію» молодь проводила самостійно. Щоденно ми також молилися Розарій за Україну, за її захисників, згадуючи, що наш відпочинок можливий між іншим завдяки їхній постійній жертві в боротьбі з агресором. Так само я був задоволений прекрасним задіянням молоді під час Святої Меси.
По-справжньому вражаючим моментом було сходження в гори у темряві ночі. Одного вечора, після 21 години, серед казково засніжених ялин, перетинаючи струмок по каміннях, оповиті темрявою ночі, молячись на розарії, ми піднялись до маленької греко-католицької каплички, де ми побачили… ангелів, а також Марію та Йосифа з Дитям – раніше (в таємниці від більшості групи) підготовлених акторів, цієї імпровізованої різдвяної вистави. Несподіванка, чудова зимова ніч, прослуховування євангельської історії у світлі ліхтариків – усе разом створило враження, які, на мій погляд, були незабутніми. Оскільки ми повернулися в базу близько 23:00, будь-яка розсудлива людина скаже: мабуть, нам зараз залишається тільки спати! Проте опівночі молодь уже домовилася привітати одного з наймолодших учасників з днем народження. Кожен день у нас був веселий вечір, наповнений конкурсами та танцями. Одного вечора під час вечері до нас з колядою завітав єпископ Станіслав Широкорадюк OFM.
На зворотному шляху ми скористалися гостинністю Сестер Францисканок Служебниць Хреста. Смачний обід підкріпив нас, і не зна коли опинилися ми знов у нашому Санктуарії в Бердичеві, дякуючи Богові, Пресвятій Божої Матері та один одному за таку гарну подорож.
Текст: о. Рафал Мишковський OCD
