Ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB наголошує на тому, що без Бога ми б не вистояли цю тисячу днів війни, та заохочує до власної переміни та покаяння, щоб Божа благодать мала змогу проявитися в нас.
Про це він написав у своєму дописі на фейсбуці.
Важкі 1.000 днів повномасштабної війни.
3.925 днів від початку війни, коли її так називати боялися не тільки іноземні політики, але й ми самі, бо не вірили, що росія на таке здатна. Здатна.
Тисяча днів, це сотні тисяч загиблих та поранених. Безліч вдів та сиріт, поламаних доль, перекреслених сподівань. А ще, війна навчила нас, що не можна до кінця покладатися на людей і вчергове відкрила наш народ на синівську довіру Богу, бо Він один ніколи не зраджує.
Без Бога ми б не вистояли стільки часу. Всупереч аналітикам та потенційним бенефіціарам від розпаду української державності. Про великі діла Господа свідчать наші відважні Захисники, медики, набожні віряни та ті, хто навернувся до Бога саме в ці важкі часи – зустрівши Бога в дії.
Чи може Всевишній зробити для нас більше? Так, безумовно. Він може все. Але це «більше» маємо зробити також й ми. Не лише у молитовному фронті, попри знесилені руки та зневіру у деяких з нас. Не лише у донатах та благодійній допомозі, бо ж без них – ніяк. Але й у справедливості, про яку ми взиваємо до Бога та цивілізованого світу, а самі не можемо впоратися з розкрадачами бюджету та зовнішньої допомоги. Очікуючи допомоги Бога, нехтуємо його законами, як на побутовому рівні так й у прийнятті державних законів. Нам бракує присутності Бога у людських стосунках, починаючи від політиків, закінчуючи відносинами у родинах та спільнотах. У цих відносинах також проходить непомітна лінія фронту – між любов’ю та ненавистю.
Благаймо Бога, щоб дав нам чергове відновлення та укріпив нас. Щоб дав позбутися всього, що заважає нашому народу вистояти у війні з російським загарбником. Щоб Він, як дбайливий Батько, оберігав наших воїнів, поранених та полонених, втомлених медиків та благодійників. Щоб зберіг наші міста та села напередодні складної зими. Та щоб Він сам торкнувся російського народу для навернення та покаяння і якщо вважатимемо це неможливим то згадаймо все «неможливе», що Господь вчинив нам та з вдячністю, почнімо з власної переміни та покаяння, щоб Божа благодать мала змогу проявитися в нас.
