Відділ душпастирства родин Кам’янець-Подільської дієцезії у державне свято Захисників і Захисниць України започаткував ініціативу: взяти під духовну опіку наших воїнів.
Текст звернення, який подаємо нижче, було опубліковано на сайті Дієцезіального душпастирства родин.
Запрошуємо усіх людей доброї волі стати на захист наших воїнів, які виборюють нам свободу захищаючи нашу Батьківщину. Ця жахлива війна, це передусім боротьба між злом і добром. Тому, перша допомога для тих, хто бореться зі злом – це наша щира і ревна молитва за них. Наша молитва – це вираз віри у Боже милосердя, всемогутність і захист, та прояв любові і вдячності до чоловіків, жінок, які жертвують своїм здоров’ям, сім’ями, життям заради нас. Нашої молитовної підтримки, воїни потребують не лише тоді коли виконують своє бойове завдання, але і тоді, коли повертаються додому. Не забуваймо також у молитві за родини військових, які часто несуть важкий тягар наслідків війни.
У нашій молитві, ми звертаємося також до Пресвятої Діви Марії, якій колись Бог доручив опіку і захист свого Сина. Досвід безлічі християн протягом століть, свідчить про те, що Богородиця постійно приходить на допомогу своїм дітям, які до Неї звертаються. Віримо, що і сьогодні Вона заступається за нас.
Нашу молитовну ініціативу хочемо розпочинаємо у державне свято Захисників і Захисниць України 1 жовтня 2024 року, але приєднатися можна також у бдь-який час. Заохочуємо, щоб кожен взяв під духовну опіку одного воїна, ім’я якого знає лише Бог і кожного дня пам’ятав про нього у своїй молитві. Якщо трапиться, що котрогось дня забудемо про молитву, не зважаючи на це продовжуймо молитися далі.
Як захисти тих, хто нас захищає?
- Візьми під опіку одного воїна, ім’я якого знає лише Бог.
- Щодня помолись молитву: Отче наш, Радуйся Маріє, Слава Отцю, Під твою милість.
Опісля Дієцезіальне душпастирство родин Кам’янець-Подільської дієцезії наводить одне зі свідчень.
«Цього року ми з сім’єю відвідали Дієцезіальний день сім’ї у Летичеві. Перед початком Євхаристії організатори розповіли про цікавий задум – «духовне всиновлення невідомого воїна». Багато присутніх на Божій Службі зацікавилися і прийняли цю пропозицію.
Я також вирішила приєднатися, оскільки молитви є короткими і всім відомими: Отче наш, Радуйся Маріє, Слава Отцю і Під твою милість. Але найголовніше – я вірю в те, що ці молитви зможуть врятувати життя якійсь людині. Як сказано в Писанні: «І все, чого тільки попросите в молитві з вірою, одержите» (Мт. 21:22). Організатори також попередили, що якщо раптом один-два дні людина забуде помолитися, то немає в цьому нічого страшного, молитву можна продовжити.
Наступного дня зранку я згадала дивний сон, який снився мені тієї ночі. Він був дуже реалістичним і яскравим. Я була в центрі галявини, на якій було випалено траву. Навколо неї росли дерева, з-за яких вийшов солдат. Чоловік став переді мною, сльози текли з його очей. Він міцно обійняв мене і щиро подякував. Я пам’ятала його риси обличчя, статуру та військовий одяг, у який він був одягнений. Спершу здалося незрозумілим, чому мені приснився цей чоловік, але згодом я усвідомила: цей солдат був тим самим «усиновленим» невідомим воїном, а місце у сні – східна частина України.
Після того, як я поділилася цією історією з кількома священниками, виникла ідея, щоб ще більше людей могли «усиновити» наших воїнів. «Бо де двоє чи троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них» (Мт. 18:20). Адже часто дива відбуваються саме завдяки силі молитви. Відомо тисячі історій, як наявність розарію, хрестика, медальйончика чи образка рятували життя комусь одному серед групи загиблих.
Не важливо, де ми знаходимося – вдома, на роботі чи в дорозі, – ми завжди можемо присвятити час цій важливій справі.
Вірю, що молитва має силу творити чудеса. Станьмо частиною цього великого діла милосердя вже сьогодні!» – Діана.
