У першу неділю серпня у храмі Бога Отця Милосердного в Запоріжжі зазвичай відбувається відпустова урочистість. Цього року вона була особлива, адже парафіяльна спільнота відзначала 20-річчя освячення святині.
До початку повномасштабного вторгнення Росії у цей день до санктуарію приходило піше паломництво з Мелітополя. Цього року мало би відбутись 27 паломництво. Однак через війну, окупацію Мелітополя віряни вже кілька років зберігають традицію паломництва, яке має більше духовний вимір.
Духовне паломництво триває 6 днів. Віряни вирушають у ходу навколо санктуарію, моляться Розарій, слухають конференції, що зазвичай присвячені особі Бога Отця. Цього року гаслом духовної прощі стали слова з Євангелія від Йоана: «Отче Праведний! Світ Тебе не пізнав» (Йо 17,25). Очевидно, що в ці дні лунала молитва в намірах миру в Україні, за захисників та полонених, постраждалих від війни.
У день відпусту на початку святкової Євхаристії до присутніх звернувся єпископ-помічник Ян Собіло, який заохотив до молитви за всіх, хто пов’язаний з цим храмом. Крім того, єпископ підкреслив, що цей санктуарій є винятковим місцем. Коли у 2015 році Вселенська Церква переживала Рік Милосердя, Папа Франциск затвердив перелік святих дверей в храмах України, з якими була пов’язана благодать повного відпусту. Індульгенція була пов’язана також із храмом Бога Отця Милосердного у Запоріжжі. Коли ж Ювілейний рік завершився, то за рішенням Святішого Отця, з огляду на окупацію частини Луганської, Донецької областей та Криму, цей відпуст і надалі можна отримати, аж до завершення війни.
Святкову Літургію очолив та проповідь виголосив єпископ Павло Гончарук. На початку він зазначив, що наш час характеризується кризою батьківства і слова, що Бог є нашим батьком можуть для когось стати прикрими з огляду на досвід стосунків з рідним батьком вдома. «Дорогі брати і сестри, але Господь є такий, що не залежить від твого досвіду земного батька. Господь об’являє своє батьківство кожному, хто до нього приходить. Він лікує той важкий досвід, дає відчути, пережити свою присутність», – наголосив проповідник. Єпископ підкреслив, що як у щоденному житті, так і в духовному плані, важливо, щоби ми не знеохочувались у наших стараннях використати даний нам шанс – чи то шанс у навчанні в школі, чи то у складних відносинах, чи у наверненні.
Крім того, єпископ Павло підкреслив, що батько – це не лише той, хто передає життя, а той, хто виховує, підтримує, вводить у цей світ, дає впевненість. «Господь промовив до нас Своїм Словом, яке стало Тілом. Через Ісуса Христа Бог сказав до людини: мені залежить на Тобі, я люблю Тебе, бажаю Тобі добра, хочу щоб Ти жив, а не існував».
Посилаючись на притчу про блудного сина (або ще її називають притчею про Милосердного Батька), єпископ провів аналогію до нашого життя. Відкинення Бога веде людину до різних залежностей. І вона входить в них тоді, коли неправильно використовує Божі дари. Залежність, гріх часто принижують людину, «обдирають» її з гідності. Серце, яке не наповнене Богом, втрачає людяність та тотожність, часто перетворюючись у «свиню».
«Сьогодні, коли диявол так нагло і сильно себе проявляє, Господь показує де є порятунок – у Бога Отця. Господь хоче нам повернути нашу тотожність, чоловічість і жіночність, материнство і батьківство… Від нас залежить, чи далі залишатимемось у «свинарниках», чи повернемося в дім Отця», – підсумував проповідник і нагадав, що Бог очікує, щоб ми спрямували на Нього свій погляд і зверталися до Нього словами: «мій Батьку».
Нагадуємо, починаючи від 2014 року Папа Франциск через своїх представників – Апостольських нунціїв в Україні постійно підтримує Харківсько-Запорізьку дієцезію, яка страждає вже 10 років від війни. Архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, попередній нунцій в Україні, не раз здійснював поїздки на схід України, відвідуючи Харків, окупований Донецьк та інші місцевості. Нинішній Апостольський нунцій архієпископ Кульбокас цього року на Великдень був у Запоріжжі. Крім того, у 2016-2018 в рамках ініціативи «Папа для України» майже 16 млн євро було скеровано на допомогу жителям України, які постраждали від воєнних дій на Сході країни, незалежно від їх конфесійної приналежності, національності чи політичних переконань.
