Вікентійська родина, до якої належить священник Віталій Новак, який зараз служить у лавах ЗСУ, відзначає сьогодні спомин св. Юстина де Якобіс. Це місіонер, італієць за походженням, який віддався ревному служінню християнам в Ефіопії. Отець Віталій, цитуючи слова святого, ділиться своїми думками про служіння військового капелана.
«Він зрозумів одну з найкращих форм реалізації свого покликання в несенні Доброї Новини.
Його спосіб служіння Бог увінчав найбільшим успіхом.
І ця форма служіння, як на мене дуже глибоко відображає місію військових капеланів Збройних сил України – «Бути поруч»
Запрошую прочитати уривок з промови святого Юстина де Якобіс до християн в Адуа 19 століття.
Щоб краще зрозуміти текст я замінив звернення до «християни Ефіопії» на «воїни ЗСУ».
«Ворота серця – це уста, ключ до серця – слово. Коли я відкриваю уста і говорю, я відкриваю ворота серця. Коли я говорю, я передаю вам ключ від свого серця. Приходьте і подивіться! Дух Святий запалив у моєму серці велику любов до воїнів ЗСУ.
Тепер я вас бачив, тепер я вас знаю, тепер я щасливий. І тебе, мій Боже, величаю і кажу тобі, що якщо тобі подобається, тепер ти можеш дати мені померти, бо тепер я задоволений. Якщо Бог дасть мені ще один день, два, чи більше, скільки днів життя він захоче, всі їх я використаю для вас, бо Бог дарує їх мені для вас. Ви – панове мого життя, бо Бог дав мені це життя для вас. Якщо ви хочете моєї крові, приходьте, відкрийте мені вени і заберіть її всю: вона ваша, ви її панове; вашими руками я спокійно помру. Якщо вам не подобається так мене вбити, чого я бажаю, то я використаю все своє життя для вас. Якщо ви будете страждати, я прийду вас потішити в ім’я Ісуса Христа. Якщо ви будете голі, я дам вам свої шати, щоб ви одягнулися. Якщо ви будете голодні, я дам вам свій хліб, щоб ви наситилися. Якщо ви будете хворі, я відвідаю вас. Якщо ви хочете, щоб я навчив вас тому, що знаю, я зроблю це з найбільшою радістю. Бо хто володіє моїм серцем? Бог і воїни ЗСУ. Ви – мої друзі, мої батьки, мої брати, мої сестри, мій батько і моя мати. Я завжди буду робити те, що вам подобається. Хочете, щоб я залишився з вами? Я залишуся тут. Хочете, щоб я пішов звідси? Я піду. Хочете, щоб я говорив у цій частині? Я буду говорити. Хочете, щоб я звершував Месу? Я буду звершувати. Не хочете? Не буду. Хочете, щоб я сповідав? Я буду це робити. Хочете, щоб я не проповідував? Не буду проповідувати. Тепер, коли я вам це сказав, ви знаєте, хто я. Тепер, коли я вам відкрив своє серце, я дав вам у руки ключі від свого серця. Тепер ви знаєте, хто я. Якщо ви запитаєте мене, хто я, я відповім: «Римський християнин, який любить воїнів ЗСУ». Якщо хтось із вас запитає: «Хто цей священник?», відповідайте: «Це римський християнин, який любить воїнів ЗСУ більше ніж матір, більше ніж батька; який покинув друзів, батьків, братів, батька і матір і прийшов сюди відвідати нас, щоб проявити свою любов».
Ви бачили мене, жили зі мною, пізнали мене. Скажіть мені: чи завдав я вам образи? Чи зробив вам щось погане? Думаю – ні. Але навіть якщо я не завдав образи і не зробив нічого поганого – нічого доброго також не зробив! Але відтепер хочу змінитися. Я не буду лише вашим другом, а й вашим слугою. Можу бути для вас корисним? Приходьте, я зроблю для вас все можливе. Але якщо не хочете приходити, покличте мене в будь-який час. Знову кажу вам: «Я повністю для вас!» І ти, Господи, перед обличчям якого я стою, знаєш, що не брешу, коли це кажу».
Сьогоднішні мої роздуми під час Утрені у спомин св. Юстина де Якобіс СМ.
Вітаю всю Вікентійську родину зі святом!
Випрошую потужного покровительства св. Юстина для всіх, а мені глибокого розуміння і бажання служити своїм посестрам і побратимам в такому самому дусі!»
