У червні цього року у Львові відбулась презентація українською мовою біографії засновника Руху Світло-Життя Слуги Божого під назвою «Франциск Бляхніцький. Священник Живої Церкви». Розмова з Оксаною Черниш зі спільноти «Домашня Церква», яка разом із чоловіком координувала справу видання книги про зародження ідеї, Боже провидіння та місце спільноти у духовному розвитку.
Оксано, розкажіть, будь ласка, як народилась ця ідея з виданням книги про отця Франциска?
Сама ідея з’явилася того року, коли ми святкували 100-ліття від дня народження отця Франциска Бляхніцького. Це був 2021 рік. Мені стало шкода, що святкуємо 100 років від дня народження отця, а про нього в Україні інформації немає. Лише декілька слайдів, а також історії про засновника, які передавалися нашими відповідальними за спільноту подружжями і священниками, як правило, на реколекціях, днях спільноти. Коли ми з моїм чоловіком Віктором були відповідальною парою за частину Києва, то теж побачили, що учасники мало знають про нашого засновника. Ця ідея теж про те, щоб знати свою історію.
Для мене було важливо, що Вітя одразу підтримав мою ідею, бо це означало що вона втілиться в життя.
У Польщі матеріалів про отця Франциска є дуже багато. Це біографії, а також його наукові роботи, різні статті. Є також тексти, над якими плануємо працювати в майбутньому – це праця отця Франциска, трьохтомник формаційної програми нашої спільноти.
Був час, коли ми роздумували над тим, яку саме книгу треба перекласти. Це було кілька місяців, коли ми думали про вибір. Влітку ми з Вітею переживали реколекції, які проводила пара з Польщі. Вони кілька разів згадували про книгу, яка в Польщі має назву «Отець Франциск Бляхницький. Священник який змінив Польщу». Вони говорили про те, що ця книга легко написана, адже Томаш Терліковський – публіцист, журналіст. І ми зупинилися саме на цій книжці.
Які перші кроки були на цьому шляху? З чого почали працю над виданням книги?
Перше було – це отримати благословіння. Ми отримали його від пари країни – Вікторії і Леонарда Зігертів. Вони увесь цей час нас підтримували, за що ми дуже вдячні.
В українському виданні слово до читача скерували ординарій єпископ Віталій Кривицький SDB, модератор Руху Світло-Життя в Україні о. Ярослав Гонсьорек, модератор Руху в Київсько-Житомирській дієцезії о. Віктор Матушевський SAC та його попередник о. Олег Сартаков. І для нас це благословіння наших священників.
А як вдалося знайти кошти на видання? Бо це не мала книга…
Я думала, що саме це буде найбільший виклик – знайти кошти. Але найбільший виклик – це війна. Все життя заморозилось. Вітя 25 лютого пішов у ЗСУ, а я з дітьми поїхала до Польщі. Все зависло.
І справа видання книги також завмерла? Що було далі?
Так, з початком повномасштабної війни ідея з книгою зависла в повітрі. Однак, Господь нас не залишив. Я вдячна Йому, що у той момент, коли ми перебували в Польщі, то поруч з нами був розташований храм. Я мала можливість щодня бути на Євхаристії. Там також щочетверга була адорація.
Це вже був кінець квітня. На одній із адорацій мені знову прийшла думка про цю книгу. Зовсім несподівано, адже зрозуміло, що це було не на часі. Наступного дня мені написав повідомлення Саша Медведєв, наш перекладач, із питанням чи йому продовжувати переклад, бо він мав вирішити певні пов’язані з цим питання. І це було великим переконання для мене, що це є Божа справа.
Оксано, от скажіть, як вам вдалося це все зробити? Бо ж Ви – дружина, мати чотирьох дітей, активна парафіянка. Звідки час на книгу, що містить 513 сторінок?
З сьогоднішньої перспективи можу сказати, що Господь все передбачив. Він дав справу і хоча ми, як подружжя, зовсім не пов’язані з видавництвом, але мали це прагнення і велике переконання, що варто за це братись. Господь дав сил і у тяжкому часі, коли я була без чоловіка, в чужій країні. Це Його сила. І вона діяла. У проміжках між обов’язками як дружини, мами, маленького підприємця (злегка усміхається, згадуючи свою буденність, – прим. ред.) були окремі зустрічі та розмови, нові знайомства.
На початку, це перші питання до Вас, як працівників Католицького Медіа-Центру. Це питання: з чого почати. Перший крок завжди є важливий. Це правильні люди, які дають правильні поради. Тому перша зустріч з Вами, сестро Аліно та директором о. Олександром була для мене дуже цінна Вашими порадами, інформацією.
Господь сам все спланував. У Нього все було вже логічно продумано. Він давав тих людей, які допомагали з різними питаннями. Насправді нашої участі там небагато. Це більше організаційно – знайти людей, організувати переклад, видання, знайти кошти. Це був дуже гарний і цікавий досвід від ідеї до презентації. Велика радість і гордість переповнює від кінцевого результату. Цей процес був довгим, бо затягнувся через початок повномасштабної війни.
Для мене також великою підтримкою та наснагою у подальших кроках була розмова з директором Видавництва Св. Павла отцем Маріушем Кравцем. Наша співпраця розпочалася з того, що він сказав, що отець Франциск Бляхніцький є важливою постаттю не лише для нашої спільноти, а й для цілої Церкви. І він з таким захопленням взявся за цю книгу, йому сподобалась ця ідея.
Саме ці слова були для мене ще більшим натхненням до подальшої праці. Господь давав у цьому часі чути такі слова.
А як вирішили питання з перекладачем?
Окрема справа – це наш перекладач Олександр Медведєв, який належить до нашого Руху Світло-Життя. Він є професійним перекладачем. Це для мене особлива гордість, бо у нашій спільноті кожен має талант і важливо, що ми ними служимо для спільноти. Тоді це є Рух.
Ну і звісно, зустріч з кожним меценатом – це своя особлива історія. І ці історії не так про гроші, як про відносини, підтримку гарної справи, іноді про підтримку нас як подружжя, що взялися за гарну справу.
Чи відчували якесь особливе заступництво отця Франциска у цій справі видання?
Ну так. Перше, це те, що ідея з’явилась на святкуванні 100-річчя його народження. Коли ми презентували книгу на Всеукраїнському дні спільноти, то це було напередодні його дня народження. Хоч я, чесно кажучи, це усвідомила лише перед самою презентацією.
Коли готували презентацію у Львові та шукали місце для проведення, то зателефонували до настоятеля костелу на Сихові. Настоятель не зміг відмовити, бо та розмова відбувалась у день смерті отця Франциска.
Чому, на Вашу думку, ця книга актуальна в наш час?
Коли я почала читати цю книгу, почалося повномасштабне вторгнення – я вже була з дітьми у Польщі. Мене вразила постать отця Франциска – дуже сильної людини, якій Господь дарував навернення у камері смертників. Вірність Богу він проніс через все життя.
Чим мене постать отця Франциска особливо захоплювала? Це певно те, що він був дуже вимогливий до себе. Не до когось, а до себе. Навіть коли він був у концтаборах, він зробив собі розпорядок дня. Там, де можна опустити руки, він цього не робив. Він вставав дуже рано, бо в камері не було світла. Читав книги, вчився, а ввечері, коли вже не було світла, лягав спати. Навіть коли його не розуміли його співбрати у священстві – він вимагав від себе.
Отець Франциск був дуже марійний. Він говорив, що без посередництва Марії – жодна ідея не може бути здійснена.
Також можемо провести паралелі до середовища, в якому жив Бляхніцький. Це окупація Німеччини, комуністична влада, концтабори, жахливі умови. Коли я почала читати книгу, в Бучі відбувались ті страшні катування. Здавалося, що в книзі читаю про те саме. Це було не про захоплення території, а про знищення нації. Ця книга – це підтримка для нас у цей складний час, щоб ми себе в цьому всьому не втратили.
Мене захоплює вірність отця Франциска Богу. Після навернення він був вірний до кінця. У всьому. Він не йшов на компроміси. Він знав, що навіть у церковному середовищі його будуть не розуміти, відкидати, але він залишався вірним Богу.
У нашій розмові крутимось навколо Руху Світло-Життя, а саме спільноти «Домашньої Церкви». Що це для Вас?
Це дорога, яку ми обрали з Віктором. Дорога, на якій ми вчимося, хочу підкреслити вчимося, ставити Бога на перше місце, вчимося розпізнавати Його волю, вчимося молитися разом подружжям, з дітьми, вчимося читати Святе Письмо, роздумувати над ним. Чи легко йти цією дорогою? Не легко, бо ми слабкі, бо ця дорога – це дорога праці, насамперед, над собою. І в цій праці допомагає формаційна програма спільноти. Мабуть переклад і видання книги про отця Франциска Бляхніцького – це наша вдячність Богу за Його вірного слугу, який, натхнений Святим Духом, створив потужну формацію, в якій ми триваємо і бачимо великі плоди в нашому подружжі і в нашій сім’ї.
Моя спільнота цінна, бо саме тут я зустріла Живого Бога. Бога, який є реальним!
Ви згадували про досвід живого Бога. Опишіть трьома словами Вашого Бога… Який Він?
Люблячий. Завжди поряд. Той, якого я постійно потребую.
Що би Ви хотіли сказати на завершення?
Я висловлюю велику вдячність Богу за ідею, відвагу і Його благословення реалізувати переклад і видання книги! Я дуже вдячна моєму чоловікові Віктору, який підтримував. Отцю Маріушу Кравцю, директору видавництва Святого Павла, за гарну співпрацю. І дуже вдячна Олександру Медведєву за професійний переклад, нашим меценатам і всім, хто долучився до цієї справи!
Бажаю всім, хто буде читати книгу, щоб Господь через постать отця Франциска Бляхніцького, через прочитання кожної сторінки зміцнював віру, а також давав силу переживати наш важкий час, час війни. Щоб дав незгасиму надію на Божий мир в Україні і закінчення війни.
Нехай ця книга служить нескінченній славі нашого Господа!
Розмовляла Аліна Петраускайте
Замовити книгу або дізнатися більше про те, де її придбати можна за тел. +380971862320
